Останні новини
16 квітня 2024
15 квітня 2024

У рослинному світі символом травня є, безперечно, конвалія, яка впродовж усього місяця Божої Матері милує наше око, п’янить ароматом. Намарно люди нещадно нищать квітку. Конвалія має цілющі властивості. Її використовують для виготовлення препаратів, що лікують серце. Таке запримітили ще давні римляни і обожнювали рослину. З квіткою пов’язана доволі цікава легенда…

У лісі стояв козацький загін, який прийняв нерівний бій з ворогом-супостатом. Козакам довелося на деякий час відступити. Раптом серце дівчини відчуло, що її брата-козака вбито. Вона помчала через село у лісову гущавину і такий знайшла свого брата, який вже стік кров’ю і назавжди закрив очі. Дівчина плакала над ним гіркими сльозами… Навколо все буяло, співали птахи. Але травнева краса природи не стала для дівчини милою, не змогла втішити її, заспокоїти.

Невдовзі повернулися козаки, з почестями поховали свого побратима. А на землі, яка була зрошена сльозами сестри, проросли конвалії. Відтоді щоранку у травні з їх білих квітів-дзвіночків капають сльози-росинки. Вони, як і сестра, також плачуть за полеглим козаком.

Інша версія легенди говорить, що це була не сестра, а наречена полеглого на полі брані козака.

Легенда легендою… Втім, бережімо конвалії! Це не тільки квіти краси, любові, ніжності, а й цінна лікарська рослина.

 

Тарас ЛЕХМАН

(Легенда)

Україна під гнітом чужинців. З усіх боків ворог дошкуляє, землю обкрадає, мирних українців полонить. Стало вже життя нестерпним. Люд правди шукає. Хлопці славні, хлопці браві на Січ подалися. Щоб Вкраїну рятувати, до зброї взялися.

Гетьман дає настанову: «Волю, браття-запорожці, маємо здобути! Щоб чужинець панував – не може так бути!».

Сокіл згорьований, Сокіл зажурений над Україною літає. Бачить Гетьман птаха в небі і його питає:

-Соколе, Соколе! Де воля? Де слава? Як її здобути? Чи ще довго українцям у неволі бути?

Сокіл ясний, Сокіл гордий все бачить, все знає, з неба, темного від горя, козакам гукає:

-В вашій зброї – ваша воля, в серцях ваших – слава! Поборете воріженьків – буде вам держава!

Записав Маркіян ЛЕХМАН.

Учень 9-Б класу Червоноградської СШ №8.

На півдня Італії на горі Гаргано розмістилася святиня Архангела Михаїла – найдревніша у Європі (якщо не у світі) і, мабуть, найбільш вражаюча своєю сутністю. Вона знаходиться на висоті 850 метрів над рівнем моря. Її історія напрочуд вражаюча. Втім, навіть мало хто з італійців знає про це достеменно.

Переказ про Святого Архангела Михаїла зафіксовано у стародавньому рукописі. Зокрема йдеться про чоловіка на ім’я Гаргано, вельми заможного селянина.

…Якось худоба паслася на схилі гори. Здоровенний бик відбився від стада і зник за вершиною. Відтак – зупинився перед входом у печеру, у якій, як вважали, колись жили первісні люди. Господар, озброївшись луком і стрілами, пішов шукати його.

За якийсь час він побачив бика у дивній позі: тварина стояла нерухомо навколішки, опустивши голову до самого долу. Намарно господар бив бика батогом, намагаючись зігнати його з місця. Врешті,розлютившись, вистрілив у нього стрілою. Але дивом див стріла зависла у повітрі.

Святий Архистратиг Михаїл в особливій пошані серед українського народу. Його образ відтворено на гербі Києва, тож він вважається небесним покровителем (патроном) стольного граду. А свято – Собор Архистратига Михаїла (21 листопада) і за церковною, і за народною традиціями належить до величних. Адже Михайло (у народі звуть спрощено цього небесного воїна) постійно бореться зі силами зла, вбиває їх блискавицями.

З іменем святого пов’язано багато апокрифічних легенд. Одна з найпоширеніших – про чорта, який хотів сховатися від Архистратига. Для цього почав називати предмети, об’єкти,живих істот, дерева, кущі, за якими б Михайло не впізнав нечестивого лиходія. Навіть назвав людину. Михайло у відповідь запевнив: якщо в цьому випадку він уб’є блискавкою людину, то дасть їй Царство Небесне. Все перелічив чорт, а ось про ліщину забув. Тож радять: під час грози під ліщиною краще не ховатися, бо може влучити блискавка.

Інша легенда розповідає, що мисливець випадково вбив під час полювання чорта. До нього з’явився Святий Михайло і запропонував виконати будь-яке бажання мисливця. Той забажав обмінятися рушницями. Михайло погодився, але застеріг: якщо мисливець схоче назад забрати свою рушницю, то мусить прийти через рік на те саме місце. Вдарили по руках…

Дохристиянські вірування східних слов'ян – на жаль, малодосліджений пласт духовної культури, зокрема стосовно морального аспекту.

Природа для наших пращурів була сукупністю таємничих істот, що живуть і діють подібно людині. Варто, вважали язичники, здобути прихильність вищих сил чи навчитися з допомогою ритуально-магічних дій боротися з їх лихою вдачею, тоді людська діяльність стане успішною, всі справи підуть на лад, запанують гаразди…

З найдавніших часів у житті Природи, як вірили давні предки, виник дуалізм: вічне змагання світлого й темного, дня і ночі, літа і зими, добра і зла. З метою фіксації цих протилежностей було визнано співіснування двох богів-антиподів: Білобога і Чорнобога.

Перший бог – бог щастя, добра, білого (світлого) дня. Своїми функціями чи то безпосередніми діями, силою він протистояв Чорнобогу. Той уособлював нещастя, темряву, все лихе. Навіть поставав в образі злючого пса.

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.