Домашній улюбленець багатьох дбайливих господарів і господинь — півень (двір без нього — пустка) породив безліч повір'їв. Наприклад, його крик віщує наближення дня, відганяє від хати нечисту силу і злих духів.

У численних оповіданнях, легендах про відьом, чортів та упирів людина, що протистоїть потойбічному, має протриматися всю ніч, допоки на світанку тричі не заспіває півень. Тоді нечиста сила змушена відступити. Цей мотив знайшов яскраве втілення у повісті Миколи Гоголя “Вій”.

Побутувало й таке повір'я: якщо півень обходив навколо обійстя, а потім злітав на тин і співав, знали: треба чекати гостей. Вони прийдуть з того напрямку, куди горланить півень.

Детальніше:ПІВЕНЬ

Мишу бачили всі. У когось вона викликає посмішку, у когось огиду, переляк, у когось злобу, бо залізла у мішок із зерном, хтось відразу пригадує дитячі віршики, казки про хитру мишку, що спроможна обдурити котика... Але, погодьтесь, не всі знають про давні народні повір'я та прикмети, пов'язані з нею...

Миша — доволі популярний образ українського фольклору, насамперед казок. Вона, за народною уявою, вважається нечистою твариною. На Поділлі та Гуцульщині переказували, що миша прогризла дірку в Ноєвому ковчезі, і рід людський врятувався лише завдяки котові, який задушив мишу і заткнув дірку своїм хвостом.

Загальнопоширеним було вірування, що миша обов'язково перетвориться на кажана (летючу мишу), якщо з'їсть бодай крихту свяченої паски.

Мишу і кажана народ тісно пов'язував із світом відьом та чарівників, які можуть обертатися в цих тварин або перетворювати на них людей.

Кістки кажана використовували у ворожінні як приворотний засіб. На Прикарпатті вважали, що мертвий кажан, прикріплений над дверима стайні, здатен відганяти нечисту силу. Такі чудодійні властивості мала тільки прикріплена підкова.

Детальніше:МИША

Вихор — образ, що суттєво відрізняється від народних уявлень про вітер, який мав подобу сердитого вусатого дідугана. Вихор — різновид нечестивця, вкритий шерстю чорний чоловік з крилами, великими нігтями та хвостом. Живота вихор не має, і нутрощі його відкриті. Живе у полі або в скелі, постійно перелітаючи з місця на місце. Особливо рухливим вихор стає перед бурею. Коли він здіймається, то, казали, що це сам нечистий справляє весілля.

Потрапити у вихор вважалося небезпечним, оскільки це могло спричинити психічну хворобу або каліцтво.

У народній традиції існувала ціла система магічно-захисних дій, аби уникнути вихора. Зокрема вірили, що вихора можна вбити, кинувши у нього ножем...

ВІЙ

Вій — демонічна істота, що має образ старого дідугана з величезними бровами. Назву свою отримав через довгі й густі вії, що тягнуться аж до землі.

У народних переказах відомий ще під назвою шолудивий Буняк. Його погляд може вбити людину, від нього будинки западають під землю, а на їхньому місці утворюються озера або провалля. Поглядом може спопелити село чи місто. Однак від згубної дії його погляду рятує те, що Вій нікого не бачить крізь свої густі вії та брови.

Ймовірно, що з оповіданням про Вія пов'язані повір'я про недобрі очі й зурочення, згідно з якими від злого погляду все гине чи псується.

Лісовик. Хто він такий: добрий дух — охоронець лісу, старенький, невеличкого зросту дідуган, що все знає про ліс, чи, навпаки, злий дух?.. Як саме він сприймався у народній уяві українців?..

Лісовик — це міфологічний образ, який уособлював небезпеку, що підстерігає людину в лісі. Найчастіше змальовується як старезний кошлатий дід. На відміну від людей, Лісовик не має тіні. Про його нечисту природу свідчить і прагнення заполучити душі мисливців, які зрікаються Бога, щоб дістати у винагороду різну здобич. Лісовик зваблював жінок, збивав людей з дороги, вводив їх у блуд, і ті ходили по колу навколо одного і тогож місця. Заподіював чимало іншої шкоди грибникам, ягідникам, щоб не розкрадали його багатств. Мали від Лісовика лихо й ті, хто зрубував живі дерева. Ох, непереливки було їм! Лісовий охоронець міг наслати на них хворобу, смерть... Проте, приятелював зі знахарями, які збирали лихе зілля, аби звести людей.

Вірили, щоб задобрити Лісовика, на пеньку, неодмінно старому, порохнявому, слід покласти гостинця для нього — скибку хліба і дрібку солі. Допоки буде частуватися — не доршкулятиме вам.

Детальніше:ЛІСОВИК