21 травня – свято Костянтина й Олени.

Кажуть, що «на Костянтина й Олени буяє все зелене», тобто розвивається рослинність. Господині вже готують салати з молодої цибулі, зелені кропу, петрушки, щавлю, шпинату... Воістину, жменька зелені, а торба вітамінів.

Водночас уже доводиться боротися з бур’янами, прополювати грядки. Але й серед «шкідливців» є чимало лікарських рослин – кульбаба, подорожник, зірочник, підбіл, березка, медунка... І їх використовують для приготування вітамінних салатів. Заготовляють і сушать для лікувальних чаїв, настоїв наземну частину цих рослин

Народні прикмети:

-Високі трави у полі – буде сіна доволі.

-Від дня Костянтина й Олени має встановитися стійке тепло.

-Цей деньтеплий – на теплий червень.

-Похмурі ранки – предвісники затяжних дощів.

-Гедзів багато – на прожай огірків.

-Посієш льон на Олени – буде довгим.

Тарас ЛЕХМАН

Як тільки завершили весняні посівні роботи, засадили грядки городиною, дехто з господарів брався до будівництва нової хати.

Це перетворювалося на своєрідну толоку. На допомогу приходили родичі, сусіди, односельці, винаймали майстрів, помічників-підсобників (підмайстрів, які щойно навчалися будівельному ремеслу). Будівельним матеріалом слугували дерево, глина, солома, очерет... Плоский річковий камінь використовували для кладки фундаменту. Цеглу могли собі дозволити тільки багаті хазяї. Деякі будівельні матеріали приносили добровільні помічники. Робили це «за так!». Працювали від світанку до смеркання. Збудувати нову хату, принаймні завершити основні будівельні роботи і «поставити квітку» намагалися до початку жнив. Внутрішнє оздоблення припадало вже на час після жнив. Але до осені, коли настане сезон дощів, уже мала стояти нова оселя, а в ній замешкати господарі. Траплялося, що хату могли збудувати за 10-12 днів. Особливо ревно допомагали погорільцям, тим, чию хату забрало стихійне лихо.

Господині щодня влаштовували свою толоку, готували для будівельників спільні обіди, вечері. Навіть, якщо господарям випадала черга пасти корів, заміняли їх інші, мовляв, потім відпасете.

Новосілля перетворювалося на своєрідне гроадське свято. Приходили всі, хто був причетним до почесної праці. Приносили хліб, щоб хата була багата, тканини, постільну білизну, посуд та інші подарунки. У новій хаті має бути все нове. Звісно, не обходилося без священика, який освячував нову оселю.

Про рідну хату в українців мовиться і співається:

-Збудуй хату з лободи, до чужої не веди.

-Чужа хата – не своя, як свекруха лихая.

-В своїй хаті своя правда.

-Рідна хата – матінка; чужа – мачуха.

-Хоч хата маленька, та своя, рідненька.

Тарас ЛЕХМАН

-Травень тішить шоковими травами, то буде добрий сінокіс і багато молока.

-Травень обдурить і до лісу втече.

-У травні майся, а влітку парся.

-Дуб зацвіте – починають сіяти горох.

-Горох зацвітає тільки за вологої погоди.

-Ластівки і горобці гніздяться з північного боку –на жарке літо.

-Ластівки прилетіли – скоро загримить.

-Ластівки прилетіли і почали лаштуати гнізда – настане стійке тепло.

-Ластівки весною літають високо – буде добра погода.

-Чим раніше цвіте черемха – тим жаркішим буде літо.

-Черемха стала білою – шукай перші підберезовики.

-Багато цвіту горобини – на холодну осінь.

-Пустоцвіт плодів не вродить.

-Огірки найдоцільніше сіяти з вечірньою росою.

-Травень з росою – не будеш з бідою.

-Якщо у березні природа прокидається, то у квітні розвивається, а лише у травні буяє.

-Травень корів нагодує, але не людей.

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

15 травня – свято Пахомія Великого.

Спостерігали, якщо Пахом повіяв теплом, то з цього дня (раше вечора) починають масово співати соловейки, змагатися, хто краще заспіває, хто кого переспіває і приверне до себе увагу половинки. (Самички не співають, а лише видають ледь чутні звуки). Усе це перетворюється на неймовірно чарівне концертне дійство. У кожного своя арія, своя партія.

Соловейко на вигляд непеказна пташнка, але який артист!

В українців особливе ставлення до солов’їв, щемливе, трепетне.

...Зоряна травнева ніч, солов’їні концерти і молоді закохані пари, які слухають їх до світанку. Про це співається у багатьох піснях.

Дитячі глиняні іграшки-свистульки (свистунці) виготовляли здебільшого у вигляді соловейків.

Старші люди вважали (і вважають), що зруйнувати гніздосоловейка – це такий самий гріх, як і зруйнувати гніздо ластівки.

У народі кажуть:

-Не заспівав соловейко, тоді ще не сій гречки і не стрижи овечки.

-Соловейко тоді починає співати, коли насититься водою з березового листя.

-Коли ячмінь колоситься, тоді соловейко замовкає.

-Соловей не заспіває, коли їсти не має.

-Соловей співає, бо голос має.

-Не потрібна соловейкові золота клітка, а зелена вітка.

Тарас ЛЕХМАН