1-14 серпня – Успенський піст. Згідно церковного вчення, за строгістю він прирівнюється до Великого посту. У народі його називають Спасівкою. І не випадково. Адже на цей час припадає два свята Спаса: 1 серпня – Перенесення Древ Чесного Хреста (тоді ж вшановуємо братів Маккавейських) і 6 серпня – Преображення Господнього.

Дотримуючись посту, потрібно відмовитися від м’яса, риби, яєць, молока, алкоголю... (окрім свята Преображення Господнього або Другого Спаса). Основу харчування становлять овочі (а їх уже вдосталь), гриби, каші. Тому Спасівку пережити легше, ніж Петрівку, бо Петрівка – голодівка (ще городина недозріла), а Спасівка – ластівка, пані.

На Поділля і в деяких південних регіонах України побутувала доволі цікава традиція. Можливо, що ще й не завершивши жнива, господар обмолочував декялька перших зжатих і добре просохлих снопів, зерно провіював-просіював, насипав у мішок і ніс до млина на помол. З борошна зерен нового врожаю господиня пекла «на пробу» перші паляниці, як правило пісні. Так визначали якість зерна і борошна. Робили це напередодні Успенського посту. Ними і снідали, й обідали, і вечеряли, брали у поле, аби підкріпитися. Їли впродовж усіх пісних днів. Дякували Богу за новий хліб на столі. І тільки у свята Маккавеїв (Маковія), Преображення Господнього та у неділю паляниці поливали медом і посипали маком. Такими смаколиками насамперед пригощали дітей. Бувало, що перші паляниці освячували у церкві. Потім їх клали до спасіського кошика разом з фруктами.

Тарас ЛЕХМАН

31 липня вшановуємо преподобного Євдокима, праведного християнина з Малої Азії (територія колишньої Кападокії). Відомо, що він помер 843 року на 33 році життя. Багато допомагав убогим. Як військовий керманич, ніколи не кривдив підлеглих. Поховали його у Царгороді. Біля гробу Євдокима ставалися дива зцілення багатьох безнадійно хворих людей. (Звісно, через їхню щиру молитву і глибоку віру).

У церковній і народній традиціях цього християнського достойника вважають милосердним опікуном знедолених і беззахисних.

З дня Євдокима починає дозрівати ожина. Настає пора масового збирання білих грибів. Лелеки збираються у гурти,  то ходять по полю, то кружляють у небі, готуючись віділтати у вирій.

Народні прикмети:

-Туман на Євдокима – гостри коси на овес.

-Дощ на Євдокима намочить отаву.

-У лісі пахне цвіллю – на вологу погоду.

-Стерня довго залишається вологою після ранкової роси – на дощ; потріскує під ногами – буде сухо.

-Риба млява, не клює – перед дощем.

Тарас ЛЕХМАН

27 липня вшановуємо великомученика Пантелеймона. У народі його називають Палієм, Паликопом, а ще Зцілителем. Знахарі у цей день збирають цілющі трави, якими лікують і людей, і домашніх тварин.

За народними віруваннями, Пантелеймон вважається оборонцем люде від вогню. У давнину під час пожежі навколо будови, яка горить, тричі обносили ікону Святого Пантелеймона, бо вірили, що пожежа припиниться. Звісно, гасили чим могли, всіма доступними підручними засобами. Але тодішні «пожежники» це не теперішні добру вишкулені вогнеборці з відповідною технікою. Тому насамперед покладалися на святого. Найбільше боялися пожежі, спричиненої блискавкою. Такий вогонь годі приборкати, бо, можливо, то сам «Пантелеймон підпалив за чиїсь гріхи і провини».

У цей день селяни молилися Святому Пантелеймонові, перед його образом запалювали свічку, аби він «у полі зберіг від вогню копи зжатих хлібних злаків».

Існує вірування, що «хто не шанує Палія (Паликопа), тому він спалить копи». Отож у свято Пантелеймона селяни не працювали у полі.

Щодо Паликопа, який може спалити копи, то ту, радше, прояв образної народної уяви, фантазії. Адже цієї пори, якправило, стоїть неймовірно спекотна погода, під палючим сонячним промінням рослинність перетворюється на сухостій. Враження, що сонце здатне спалити копи зжатого хліба без сторонньої допомоги...

Тарас ЛЕХМАН

24 липня вшановуємо Бориса і Гліба, перших українських помісних святих, мучеників.

...Україна у нас велика і кліматично різноманітна. На півдні і сході України цієї пори вже завершуються жнива, у центральних регіонах, в Галичині вони у розпалі, на півночі щойно розпочинають жнивувати. Так чи інакше, але Борис і Гліб наповнюють зерном засіки. Колись у цей день господині пекли паляниці, поливали їх медом і посипали маком.

У народі кажуть:

-На Бориса і Гліба берися до хліба.

-Прийшли Борис і Гліб – у полі дозрів хліб.

-Борис зі серпом, а Гліб з косою.

-Борис жне, а Гліб снопи в’яже.

-Весняні Борис і Гліб (їх ще поминають 2 травня) – голодні, а літні – ситі, багаті.

-Весною на Бориса і Гліба соловейко співає, а влітку замовкає, сумує, бо збирається відлітати у вирій.

-На Бориса і Гліба стійка тепла погода – до вдалого завершення жнив.

-Рясний дощ в цей день поле помочить – зіпсує зерно в копах.

-Змарнуєш час до Бориса і Гліба – будеш без хліба.

-Весною Борис і Гліб орачі і сівачі, а влітку – женці.

Тарас ЛЕХМАН