При календарній зміні пір року часто трапляється «невизначеність» у погоді та суто змінами у природі, яку фенологи називають міжсезонням або перегонами. Скажімо, весна проситься у гості, вже й 1 березня прийшла її пора, а зима не відступає, весну не пускає. Чи таке: календарна весна минула, або ще не минула, але літо приходить з Трійцею.
Свої перегони має і листопад. Зима на порозі, але осінь ще нагадує про себе. Вночі – зима, а вдень – осінь. Заєць змінив сіру шубу на білу, а сніг ще не випав. Покепкували з вухатого осінь та зима. Добре видимий на чорній ріллі, поруділій траві, тепер він змушений ховатися від хижаків у кущах, чагарниках, під ялиновими лапами…
У народі кажуть:
-Якщо у першій декаді листопада то мороз, то потепліє – на зиму ще нема надії.
-Трапляється, що у листопаді ні возом, ні саньми не поїдеш, або вдень возом, а вночі саньми. Тому у доброго господаря все має бути напоготові.
-Листопад розпочався з молодого ясного місяця на небі, суха погода – зимі ще не пора на пороги.
-Доки лист не впаде – зима не прийде (осінь не пропаде).
-Польові миші вирили глибокі нірки – на холодну зиму.
Любить листопад й аномалії. Не раз доводилося спостерігати, як у цьому місяці раптово зацвіли бузок, каштани… Щоправда, їхній листопадовий цвіт дрібний, невиразний, його аж ніяк не порівняєш з пишним весняним цвітом.
Погана прикмета, коли отак зацвітуть плодові дерева, бо тоді наступного року не буде врожаю садовини.
Тарас ЛЕХМАН