Останні новини
25 березня 2024
24 березня 2024

 

За оновленим церковним календарем, 21 листопада – свято Введення у храм Пресвятої Богородиці. Також вшановують преподобного Олександра. Однак фенологічні спостереження та прогностичні прикмети все ж пов’язані з Михайловим днем.

У народі кажуть:

-З цього дня рукою подати до зими, але якщо вітер з полудня, то буде тепло до половини грудня.

-У листопаді зимі навстіж ворота.

-Сніги білі і мороз – дар озимині.

-Сніг довго не випадає – на голодний рік.

-Якщо сніг ліг щільно і встановилися міцні морози (зима приїхала саньми на білому коні) – дорогою вже не поїдуть вози.

-Від Михайла світлий день заєць одним махом перестрибне (швидко смеркає).

-Коли ламаєш стебла очерету і вони хрустять, тріщать – мороз посилиться.

-Листопад – останній місяць «живої води». Потім зима скує водойми кригою.

Після несподіваних міцних тривалих морозів пасічники «слухали вулики», чи, бува, не загинули бджоли.

Тарас ЛЕХМАН

 

За оновленим церковним календарем, 18 листопада вшановують святих Романа, Платона, Ганну, Наталію, Григорія, Галактіона.

Народні прикмети:

-Якщо цього дня господар їде на возі, а не на санях (дороги не вкрилися снігом, нема морозу) – весна буде ранньою.

-Мороз обіцяє холодний початок весни.

-Рання зима, а пізня весна – літо негоже.

-Без доброї зими не буде доброго літа.

-Сніг вчасно ляже – земля не приляже (буде добре родити).

Тієї пори, як тільки завершили польові роботи, майстри-ремісники (шевці, кравці, теслі, ковалі…) починали набирати учнів, аби вони опановували ремесло. Батькам дійте доводилося платити майстрам за навчання. Виняток становили діти-сироти, або родичі майстрів, їхні хрещеники. У доброго (ідеться про чуйність) майстра діти-сироти ще й отримували харчі. Процес навчання, вдосконалення міг бути тривалим, сягати навіть кількох років (сезонів), що залежало від складнощі ремесла. Згодом найкращі учні ставали помічниками майстра (якщо у нього була така потреба). Отримували за це відповідну плату. І вже опісля започатковували і розвивали власну справу. Недарма кажуть: «Ремесло – це золото, а лінощі і неуцтво – злидні».

 

 

 

-Прийшов листопад – голі дерева.

-Вересень і жовтень листя золотять, а листопад краде позолоту.

-Листопад хмуриться і дощем ллє, а потім морозом морозить.

-У листопаді одягай рукавиці.

-У листопаді мороз припікає – зима наступає.

-Темні густі хмари – на снігопад.

-У другій половині листопада рання зима вступає у силу.

-Дикі кабани перебираються ближче до людського житла (городів, полів поблизу сіл) – до холодної зими.

-Багато сойок поблизу людських осель – чекай холодної зими.

-Листопад запитає, що ти на зиму придбав (чи добре взувся, тепло одягнувся)?..

-Рано чи пізно, але в листопаді зима прийти мусить.

-Осінь - матінка: кисіль і млинці, а весна-  мачуха: сиди і дивись.

-Пізні гуси полетіли за моря – тепла вже не буде.

-Промені сонця ідуть пучком вниз – на дощ або снігопад.

-Кіт лапою умивається – до снігу чепуриться.

-Домашня птиця дзьобами пір’я очищує (скубе) – буде буревій.

-Листопад (ідеться про листопад, як назву місяця) настає в погоду – буде погода весь місяць.

-Ліс шумить в тиху погоду – на опади.

-У лісі ввечері, вночі і вранці значно теплішає, ніж вдень – буде ясна погода, без опадів.

-Кістки ниють (у старших людей) – чекай зміни погоди.

-Зоря вечірня на безхмарному небі золотава – опадів не буде.

-Зірок видно мало – до похмурої погоди.

-Листопад хліба не просить, а сам приносить.

-У листопаді є чого до столу подати.

 

 

 

За сорок днів до величного свята Різдва Христового розпочинається Різдвяний піст, який завершується у Надвечір’я Різдва Христового (на Святий вечір). У народі його ще називають Передріздвяним постом, Пилипівським постом, Пилипівкою. Зустрічається й маловживана назва – Різдвяник.

За строгістю він дещо поступається Великодньому посту, особливо у великі церковні свята (тим паче, якщо на парафіях справляють храмові празники) Введення, Андрія, Миколи, Анни… Все ж у середу та п’ятницю ревні християни намагаються вкрай строго постити, «жити на воді і хлібі».

У кожному разі основа посту – насамперед духовне очищення, примирення з іншими, прощення за гріхи, погані вчинки (просити прощення в іншого і простити іншому), щира сповідь і каяття.

Оскільки у Надвечір’я Різдва Христового, на Святий вечір ще триває піст (нехай, навіть, його останній день), тому на вечерю готували дванадцять пісних страв. Відтак – відмовлялися від горілки, інших міцних напоїв. Адже не святкове Богослужіння негоже йти до церкви напідпитку. Та й взагалі до церкви не йдуть «під хмелем».

Щоправда, інколи дозволяли собі трішечки пригубити різдвяника – домашнього вина. Готувати (настоювати) його починали у червні з ягід вишні, черешні, чорної смородини. Порічок. Малини… Всі плоди брали в однаковій кількості. Смачне виходило вино, солодке, десертне. Відкорковували ємність з вином аж пере Святим вечором. Таке частування було тільки для дорослих! Діти насолоджувалися кутею. Балабухами, узваром із сухофруктів, до якого часто додавали мед.

Все ж, головними за святвечірнім столом були молитви, колядки, теплі задушевні розмови у сімейному колі.

Народні прикмети:

-Якою була погода у часи Різдвяного посту (стійкою чи перемінною, з морозами чи з відлигами) – такою буде у Великодній піст (мокрою, холодною, теплою, сухою). Добре, коли у Пилипівський піст поля вкриті снігом, адже тоді вродить хліб. У Пилипівку дерева часто вкриває іній – на врожай садовини.

 

 

 

З-поміж різних народних свят є одне доволі цікаве і, навіть, незвичне – Синичин день, яке відзначають 12 листопада. Чому саме так вирішили – відповісти важко. Але відомо, що цієї пори синиці масово оселяються поблизу людського житла, особливо сільських хат. На подвір’ї дбайливого господаря завжди буде чим поживитися холодної зими, знайти затишне місце на ніч.

Зрештою, повсюди, де це було зручно, вивішували годівниці, куди насипали зерна пшениці, жита, проса, соняшникове насіння, крихти хліба, на нехитрі гачки чіпляли шматочки несолоного сала. Однак не потрібно чекати 12 листопада. Можна це зробити раніше!

На бенкет до таких їдалень з усіх-усюд злітаються жовтогруді синички, сповнюючи принишклі від холоду околиці дзвінким теньканням. І не тільки синичка радіють дармовим харчам, а й інші пернаті.

Слухаючи веселий щебет, наші пращури склали влучний вислів: «Хоч і крихітка синичка, але і вона свій день куций знає!».

Але ті крихітки-синички ніколи не залишаться в боргу перед людиною. Тільки зима мине, тільки сніг зійде, вони відразу почнуть боротися зі шкідниками саду.

Тарас ЛЕХМАН

 

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.