При календарній зміні пір року часто трапляється «невизначеність» у погоді  та суто змінами у природі, яку фенологи називають міжсезонням або перегонами. Скажімо, весна проситься у гості, вже й 1 березня прийшла її пора, а зима не відступає, весну не пускає. Чи таке: календарна весна минула, або ще не минула,  але літо приходить з Трійцею.

Свої перегони має і листопад. Зима на порозі, але осінь ще нагадує про себе. Вночі – зима, а вдень – осінь. Заєць змінив сіру шубу на білу, а сніг ще не випав. Покепкували з вухатого осінь та зима. Добре видимий на чорній ріллі, поруділій траві, тепер він змушений ховатися від хижаків у кущах, чагарниках, під ялиновими лапами…

У народі кажуть:

-Якщо у першій декаді листопада то мороз, то потепліє – на зиму ще нема надії.

-Трапляється, що у листопаді ні возом, ні саньми не поїдеш, або вдень возом, а вночі саньми. Тому у доброго господаря все має бути напоготові.

-Листопад розпочався з молодого ясного місяця на небі, суха погода – зимі ще не пора на пороги.

-Доки лист не впаде – зима не прийде (осінь не пропаде).

-Польові миші вирили глибокі нірки – на холодну зиму.

Любить листопад й аномалії. Не раз доводилося спостерігати, як у цьому місяці раптово зацвіли бузок, каштани… Щоправда, їхній листопадовий цвіт дрібний, невиразний, його аж ніяк не порівняєш з пишним весняним цвітом.

Погана прикмета, коли отак зацвітуть плодові дерева, бо тоді наступного року не буде врожаю садовини.

Тарас ЛЕХМАН