Останні новини
09 листопада 2024
04 листопада 2024

4 серпня християни східного обряду вшановують Святу мироносицю рівноапостольну Марію Магдалину, яка народилася у сирійському місті Магдали. Вона часто згадується в Євангелії за щире слідування за Ісусом Христом, який вигнав з неї сімох демонів і зцілив. Марія йшла, плачучи, за Господом на Голгофу, була свідком розп'яття та поховання Ісуса Христа.

До сходу сонця в день Воскресіння Господа Марія принесла миро, щоб покрити ним тіло нашого Спасителя. Так велів закон. Але гробниця виявилась порожньою. Ангел сповістив їй та іншим мироносицям, що прибули з нею: “Не тут шукаєте!..”. Про це Марія Магдалина відразу розповіла апостолам. Не всі повірили... Вона й першою побачила Воскреслого Господа і розмовляла з Ним.

Після Вознесіння Ісуса Христа Марія Магдалина перебувала з Його Пресвятою Матір'ю й апостолами в Єрусалимі, а потім проповідувала Боже Слово в Римі й багатьох інших містах. (Через це Церква зараховує її до рівноапостольних).

Згодом Марія Магдалина перебралася до м. Ефеса, де на той час перебував Іван Богослов — улюблений учень Ісуса. Тут вона померла. У V столітті мощі рівноапостольної перенесли до Константинополя.

Саме з Марією Магдалиною пов'язують християнську традицію дарувати крашанки на Великдень. Адже, за апокрифічними переказами, піднесла червону (колір крові) крашанку Тиберію і вказала на Пилата, як винуватця хресної смерті Ісуса.

Знахарі, цілителі вважають Марію Магдалину заступницею від холери. Щира молитва до неї може зцілити й від багатьох недуг.

Народний звичай велів: у цей день краще не обробляти конопель та льону. Натомість готували обрядові страви (одна з яких неодмінно з яйцем) і поминали померлих.

Прогностична прикмета стверджує: “На Марії Магдалини велика роса — льон буде сірим”.

Тарас ЛЕХМАН

Свято в честь Верховних Апостолів Петра і Павла є одним з найвеличніших у церковному календарі. Християни східного обряду завжди відзначають його 12 липня.

Святий Петро (у перекладі — скеля, камінь, твердиня) вважається одним з провідних Апостолів Ісуса Христа. Він був тісно пов'язаний з нашим Спасителем беззастережною синівською (чи то братерською) любов'ю і вірою упродовж усього Його перебування на землі, а після смерті Ісуса став щирим ісповідником і поширювачем Христового вчення, що, крім іншого, відобразилося у двох Апостольських Посланнях Петра.

Син рибалки Йони, брат Святого Апостола Андрія Первозванного Симон (так звали Петра до хрещення) жив у містечку Вифсаїді, неподалік від Ганисаретського озера. Ловив сітями рибу, чим заробляв на хліб насущний. Був одружений і мав кількох дітей. Пізніше поселився в Копернаумі. Знайомство з Ісусом враз змінило його життя, і він став ловити не рибу, а перетворився на ловця людських душ, тобто навчати людей Христовій Правді, змінювати їхній світогляд, навертати на шлях істини.

Багато людей (особливо молодь) вважають, що назва свята Мокрини (1 серпня) походить від слова “мокра”. Можливо, з огляду на народну уяву, воно й так, адже відчуваємо небезпідставний натяк на наближення осінніх дощів.

Цей день, за народними прогностичними прикметами, є своєрідним покажчиком прийдешньої осені: “На Мокрини дощить — буде мокро аж до зими; сухо — довго протримається суха сонячна погода”.

Зовсім інше церковне пояснення назви дня: 1 серпня християни східного обряду вшановують Святу Мокрину (? - померла 380 року), старшу сестру Отця Церкви Святого Василія Великого. Вона народилася у Каппадокії за правління імператора Костянтина Великого й була першою дитиною у побожного подружжя Василія та Емілії. Змалку проявила хист до навчання і бездоганно опанувала Святе Письмо. Пізніше з матір'ю пішла до монастиря, де обидві прийняли чернечі обітниці та постриги.

Мокрина була наділена Божою силою: молитвами зцілювала хворих, виганяла бісів з людей, могла передбачити майбутнє.

У давнину на Мокрини господині не пряли, бо не буде користі. А от будь-яке лікування цього дня обов'язково приносило полегшення. Тому знахарі вважали Мокрину своєю покровителькою.

Тарас ЛЕХМАН

2 серпня у церквах східного обряду вшановують одного з найбільших великих пророків Старого Завіту — Іллю. Він народився у Палестині за дев'ять століть до Різдва Христового. Ще замолоду присвятив себе служінню Богові, оселився у безлюдній пустелі і вів аскетичне життя в пості та молитвах. За церковними переказами, пророк Ілля за свою відданість Господу і праведність був живим узятий на небо, відправився туди на вогняній колісниці.

В українській народній традиції образ Святого пророка Іллі асоціюється з образом язичницького Бога Перуна. Принаймні, той і обоє — громовержці.

Одна з легенд розповідає, що колись, дуже давно, чорти перестали коритися Богові. Всевишній розгнівався і наказав Святому Іллі прогнати нечисть з неба. І дотепер він сумлінно виконує Божий наказ — ганяється за чортами, пускає блискавки на нечисту силу, гримить, їдучи на колісниці.

Саме з дня Іллі розпочинаються так звані “горобині ночі” - з грозами та блискавицями. Вірили, коли йде гроза, то не варто підпускати до себе собак і котів, у них може оселитися нечиста сила, яка переховується від Іллі. Під час стихії перед образами неодмінно запалюють стрітенську свічку. А коли вже блискавка влучить у дім і той займеться, то за старих часів навіть не пробували гасити пожежу. Якщо хату підпалив сам Ілля, то людина безсила...

На Іллі намагалися не працювати, бо Ілля у полі копи лічить. Коли йому завадити, то може їх спалити.

Кажуть: “Якщо жито дозріло на Іллі, то воно найкраще для насіння”.

Тарас ЛЕХМАН

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.