Четверта неділя Великого посту зветься Хрестопоклінною. Християни аж до передвеликодньої суботи віддають поклони Ісусові Христові під час молитви у церкві і вдома. Серед після цієї неділі називають Середопістям, Поклонами (Цього року її святкують 6 квітня).
У народному побуті вона має свої особливості та традиції. Наприклад, випікали пісний хліб у вигляді хреста. Під час сівби зернових культур його, попередньо освятивши у церкві, розламували «по раменах» і закопували у землю по чотирьох кутках поля, щоб нива добре родила. Якщо у ніч на Середопістя зачули грім чи як розламується (тріскає) крига на водоймах, то вважали, що Середопістя вже прийшло, минула половина Великого посту, стільки ж часу залишилося до свята Воскресіння Христового. Тож годі було проспати таку мить, бо тоді церковну Великодню Службу Божу можна проспати...
Після Поклонної середи у містах і селах розпочиналися передвеликодні ярмарки, на яких торгували тканиною для пошиття святкового одягу, а то й самим одягом, великодньою атрибутикою тощо. Проходили вони тихо, без галасу та веселощів, адже ще триває Великий піст!

Квітень називають — Веселун. Він тішить людей першим весняним теплом, пташиними співами, квітами, першими розквітлими садовими деревами. Здебільшого саме на квітень припадає найрадісніше християнське свято - Великдень, Воскресіння Христове, яке символізує перемогу життя над смертю, оновлення природи.
- У квітні розквітнуть дерева - до теплого травня.
- За мокрим квітнем - сухий травень.
- Квітень воду підбирає, квіти розкриває.
- Грім у квітні доброю новиною буває, якщо мороз рослин не постинає.
- Жаби дають перші концерти (у цей час вони відкладають ікру) -різких похолодань не буде.
- Квітень з квітами - травень  з травою.
- Квітнуть квіти - будуть трави.
- У квітні заглядай на май (на травень).
- Пізній Великдень - пізня весна.
- У квітні, здавалося б, мороз не страшний, бо скоро відступає, але може завдати лиха ранньому цвіту.
- Прийшов квітень - за селянином земля плаче.
Зібрав Тарас ЛЕХМАН

31 березня вшановуємо святителя Кирила Єрусалимського (315-387 рр.), патріарха, Учителя Церкви.
З цього дня, якщо була тепла погода, розмерзла земля, починали масову сівбу зернових. (Ідеться про дату «старого календаря», з урахуванням двотижневої різниці у днях). Але й існували певні застереження:
- Минув Теплий Олексій, а Кирило каже: «Ще не сій!».
- На Кирила святого буває морозу много.
- Якщо хворий господар, то в цей час краще нивку не сіяти, бо не вродить. (Вважайте марновірством!).
Сіяти хліб, як і збирати, називали «святою працею». Це відображено в багатьох народних прислів'ях та приказках:
- Посієш рідко - вродиться дідько.
- Що посієш, те й пожнеш.
- Не посієш весною, тоді й восени не збереш.
- Одна правда на світі буває: хто не посіє, той не збирає.
- Під час сівби і жнив ніколи хворіти і на печі лежати!
«Посівна» тема присутня у веснянках, гаївках, колядках, віншуваннях, молодіжних вечорничних обрядах...
З народних прикмет:
- На Кирила мороз - до Благовіщення (7 квітня) не сій нивку.
- Кирило обдарував теплом - добрий час для посіву.
- На Кирила холодно і вітер - влітку може вилягти хліб.
- Якщо на Кирила сніговим вітром повіє, то краще зачекай, з весняною сівбою не поспішай!
- На Кирила тепло, сонячно і жайворонок в небі хлібороба вітає, співає - на добрий посів.
- Кирило кисне - земля поїться.
- Олекса (30 березня) може бути теплим, а Кирило все перекреслить.

Якщо зима виявилась затяжною, холод не відступав у березні, то у свято Олексія, чоловіка Божого (30 березня, за східним церковним календарем) таки очікували потепління. Т ому цей день у народні традиції має назву - Теплого Олекси. А самого святого просили: «Олексію, озовись (відізвись) теплом!».
Радісно ставало на душі пасічникам, коли спостерігали у цей день перший виліт бджіл з вуликів, бо тоді вони будуть добре роїтися і зберуть багато меду. Чим масовіше вилітають бджоли - тим краще, оптимістичні прогнози віщують.
У цей день пасічники кропили свяченою водою вулики, а перед тим ставили посеред пасіки ікону Святого Олексія і ревно молилися.
Пошановували Теплого Олексу й мисливці. Вважається (це, зрештою підтверджують багатовікові фенологічні спостереження), що цього дня покидають свої барлоги ведмеді, а борсуки - нори. Мисливці сподівалися на легку здобич, бо звірі тоді ще кволі. Щоправда, на борсуків полювали аж пізньої осені, коли ті добре нагуляли жиру. Лисиці на Олекси переселяються зі старих нір у нові.
Рибалки були впевнені: хто не вшановує Святого Олексу, у того буде поганий улов.
З народних спостережень:
- Якою б не була погода на Теплого Олекси, але у цей день кидай сани, а бери віз.
- На Теплого Олекси щука розбиває хвостом лід.
- На Олексія свою першу весняну пісню співає вівсянка і подає надію на тепло.
- Повінь на Теплого Олекси обіцяє високі трави.
- Дерева активно «брунькують», розпускаються - до доброї весни.
- Олекса хоч холодом (морозом) припікає, та зиму проганяє.
- Пізня весна - пізній посів.
- Пізня весна - пізнє літо.