(Кому присягали Українські січові стрільці)

Перша світова війна (1914-1918 рр.) стала великим потрясінням для провідних європейських держав. У ній взяло участь 38 країн. Було мобілізовано 65 мільйонів солдат. Під час війни загинуло 10 мільйонів осіб, а ще 20 мільйонів отримали поранення...

Напередодні війни лідери найбільших галицько-українських партій, порівнявши передвоєнну австрійську і російську політику щодо українців, створили Головну Українську Раду та розпочали формування українського національного військового корпусу у складі австро-угорської армії. Підрозділ отримав назву «Українські січові стрільці» (УСС). Ця подія мала велике значення для відновлення військових традицій українського народу. Головним отаманом УСС обрали доктора Володимира Старосольського. На боротьбу з російським окупантом (як і через 100 років, у 2014-му) стали кращі представники української молоді. На заклик ради поповнювати ряди Січових стрільців відгукнулося 28 тисяч добровольців. Втім, австрійська влада дала дозвіл на формування підрозділу кількістю 2500 Січових стрільців.

Українці не приховували, що головною метою їхнього вступу до лав легіону УСС було бажання боронити інтереси українського народу. Саме тому військову присягу стрільці приймали двічі: вперше - загальну для всього австрійського війська; а вдруге - на вірність Україні.

Ще під час формування УСС легіонери намагалися надати своїй структурі національних рис, впровадивши українські відповідники до військових звань. Таким чином з'явилися стрільці, чотарі, поручники, хорунжі, сотники, полковники та отамани. Вони також внесли зміни до військового однострою. Зокрема до сьогодні одним із символів УСС залишається головний убір - «мазепинка».