16 квітня – вшановують Святу мученицю Агапію, яка загинула за Христову віру 304 року. У народі достойницю називають по-панібратськи Гапкою.

Якщо до цього дня встановилася сприятлива погода тоді з Гапкою пов’язували весняний посів зернових. Такої традиції дотримувалися, зокрема, на Північній Україні. Але це вже були останні терміни весняної сівби.

Засівати ниву (початок цього процесу називали «засівом») ішли всім сімейством. А якщо господар мав великий лан, то ще й брали помічників. Працювали вони не «за так!». Потім з ними розраховувалися мірками зерна. Роботу, звісно, починали з молитви, просили у Бога благословення на добрий врожай. Обідали посеред поля, розстеливши білу скатертину. Оскільки на цю пору часто припадав Великий піст, то страви були пісними – хліб, коржі, картопля, каша (гречана, ячмінна), борщ… Солодкі припіки з миром, молоко, варені яйця, навіть шматочки сала дозволялися лише дітям, щоб «більше сили мали». Адже вони працювали ледь не на рівні з дорослими.

Народні прикмети:

- Вдасться посіяти до Гапки – будеш з хлібом.

- На Гапки день теплий, а земля зберігає вологу – на добрий врожай.

- На Гапки гарна погода, то дня не гай, а хліб засівай!

- Весело сіяти, коли жайворонок у полі співає. (Це також ознака доброго майбутнього врожаю).

- Бажано, щоб після Гапки випало три дощі, бо тоді хліб вродить.

Тарас ЛЕХМАН