30 січня, за оновленим церковним календарем, вшановують Трьох Святих Отців й Учителів Церкви Василія Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого.

Як підказують багатовікові народні синоптичні та фенологічні спостереження, цього дня (ідеться насамперед про дату) часто бувають три погоди, тобто, вона може змінюватися тричі на день. Вважалося найдошкульнішим, коли 30 січня дме сильний вітер і постійно змінює свій напрямок. Адже тоді він  вимітає сніг з поля, з озимих посівів. Більше того, він може бешкетувати кілька днів поспіль. Аби затримати сніг, селяни заздалегідь, ще з початком зими, ставили у полях, зокрема по їх краях (межах), дерев’яні щити, плетені з верболозу плати, які називали «загатами», «загородами».

У давнину сильні зимові вітри мали прозвисько «лиходії». А були й такі, що зривали з хат солом’яні стріхи, валили на землю стіжки кукурудзи, повсюди розносили з копиць сіно, солому… Небезпечно було ходити у ліс, бо падали на голови не тільки гілки, а й дерева… Аби спинити вітрів-лиходіїв, запалювали страсні свічки, які святили у Чистий четвер перед Великоднем, або стрітенські свічки-громниці.

У народній уяві навіть постав казковий образ зимового Вітра-Лиходія – дідугана з довгим білим волоссям, довгими білими густими бровами, з довгими білими вусами і бородою, з великим ротом. Він одразу на всі чотири сторони світу. Щоб задобрити старого, йому навіть окремо готували кутю, і не тільки в часі Різдвяних свят…

Народні прикмети:

- У цей день мороз відлизі поступається – земля (природа) до весни наближається.

- Сильні вітри та ще й з мокрим снігом – до грозового літа.

- Вихор зі снігом надовго візьме землю у білий полон.

Червоний місяць при вітрі – стихія продовжиться.