Миколай Чудотворець — один з найпопулярніших святих (його вшановують насамперед 19 грудня; інший день вшанування — 22 травня) вважається захисником простого народу, убогих, покровителем мореплавства, торгівлі, землеробства, тварин (бо знає їхню мову), опікуном дітей...
Житійна література розповідає, що він народився 260 року у м. Мірі Лікійській (Мала Азія), був пресвітером, єпископом. Помер близько 343 року. Звичайно ж, як і в кожного святих, в його біографії не обійшлося без чудес. Ще немовлям харчувався молоком з правої груді матері, що мало знаменувати перебування по праву руку від Бога. Усе життя, починаючи з дитячого віку, дотримувався посту по середах і п'ятницях. Крім того, рятував невинних людей, засуджених до страти, вгамував бурю на морі, повернув до життя загиблого моряка.
У Середземномор'ї особа Святого Миколая Чудотворця заступила культ грецького Посейдона (або ж римського Нептуна). На Русі він відомий з IX століття, ще до прийняття християнства. Вважається святи благодійником, за що в Україні отримав прізвисько Микола Добрий, адже опікується бідними й убогими. За повір'ям, у ніч перед своїми іменинами розносив подарунки благочестивим людям, дітям з бідних родин, сиротам.
Колись з Миколая починалися різдвяні канікули - радість дітворі! І тепер діти з нетерпінням чекають, який дарунок принесе їм Святий Миколай і покладе під подушку...
У Галичині впродовж XIХ і до першої половини XX століття існувала цікава традиція. Молодь збиралася до читалень, щоб у свято Миколая поставити самодіяльну виставу, вертеп. Зрештою, багато з тих, що народилися й у 60-80-х роках минулого століття, пам'ятають, як увечері заходив до хати Святий Миколай з подарунками у торбі, Ангели і, звісно.., чортик Антипко з прутиками (вертеп). Але такі сценічні дійства за участю аматорів (в т.ч. і старших віком дітей) відбувалися, як правило, у невеличких, «глухих» селах, на хуторах Галичини, де було менше «сексотів», які вірили радянській владі (чи вислуговувалися перед нею) і нехтували Богом, Святим Миколаєм, намагалися замінити його Дідом Морозом, доносили «компетентним органам» і на дорослих і на дітей... А діти тоді таки вірили у Святого Миколая! Батьки, не вбиваймо цю віру і тепер!
Часто Миколаївський вертеп організовували у родинному колі. Старші брати і сестри ходили до своїх маленьких братиків, сестричок, племінників у першому, другому, третьому, четвертому... колінах (родинних зв'язків). Що сказати?.. Весело і цікаво!
Із святом пов'язані прислів'я:
- Хвали зиму після Миколиного дня.
- Попрохай Миколу, і він скаже Спасу.