Лісовик. Хто він такий: добрий дух — охоронець лісу, старенький, невеличкого зросту дідуган, що все знає про ліс, чи, навпаки, злий дух?.. Як саме він сприймався у народній уяві українців?..

Лісовик — це міфологічний образ, який уособлював небезпеку, що підстерігає людину в лісі. Найчастіше змальовується як старезний кошлатий дід. На відміну від людей, Лісовик не має тіні. Про його нечисту природу свідчить і прагнення заполучити душі мисливців, які зрікаються Бога, щоб дістати у винагороду різну здобич. Лісовик зваблював жінок, збивав людей з дороги, вводив їх у блуд, і ті ходили по колу навколо одного і тогож місця. Заподіював чимало іншої шкоди грибникам, ягідникам, щоб не розкрадали його багатств. Мали від Лісовика лихо й ті, хто зрубував живі дерева. Ох, непереливки було їм! Лісовий охоронець міг наслати на них хворобу, смерть... Проте, приятелював зі знахарями, які збирали лихе зілля, аби звести людей.

Вірили, щоб задобрити Лісовика, на пеньку, неодмінно старому, порохнявому, слід покласти гостинця для нього — скибку хліба і дрібку солі. Допоки буде частуватися — не доршкулятиме вам.

Водночас існували версії, згідно з якими Лісовик був “пастухом від звіра”, тобто охороняв звірів і лісову птицю від хижаків, мисливців, інших небезпек.

Вважалося, що Лісовик бував не лише чоловічої, а й жіночої статі. Лісові люди вели своє господарство, створювали сім'ї і жили, як звичайні люди, хоч і походили від вовчиць, ведмедиць, олениць тощо.

Культ Лісовика був поширений по всій Україні, особливо на Гуцульщині та Поліссі.

БЛУД

- Тебе що, блуд вчепився?!. - не раз ми чули такий вислів. Та хто ж такий блуд? Виявляється, що персонаж давньої української міфології. Він — різновид нечистої сили, який не має виразної персоніфікації.

Згідно з легендою — це скинутий з неба злий дух, що не встиг приземлитися і завис у повітрі. Відтак Блуд чіпляється до кожного, хто випадково торкнеться його. Може прибрати вигляд птаха, дикої тварини, кота, собаки, чоловіка, світла тощо.

Найчастіше він чатує на роздоріжжі. Вчепившись у людину, Блуд може змушувати її блукати до повного знесилення на одному місці або завести в болото чи іншу пастку.

Серед численних захисних засобів проти Блуду бажано було знати дні своїх родин та хрестин; пригадати, на який день востаннє припадав Святий Вечір і які страви тоді подавали на стіл або хто стояв праворуч від людини, що заблукала. Вважали доцільним перевернути на собі сорочку.

Розсіювався Блуд, як й інша нечиста сила, з першим криком півня на світанку...