Для багатьох зима «безбарвна», «монотонна», Білий та чорний кольори. Білий колір – це сніг. Чорний – це земля, яка не вкрилася снігом, або сніг розтанув і оголив її, чорні стовбури дерев, чорні ворони, що сновигають у пошуках їжі. Нехай ще додасться срібно-кришталевий іній. Похмурого дня з’явиться сірий колір. Сіре небо. Здалеку сосновий чи ялиновий ліс (а його верхівка, насправді, завжди зелена) набуває сірого кольору; будинки з білої чи червоної цегли (як умісті, так і в селі) чомусь також стають сірого кольору. Сніг, сніг, який тане під часі відлиги, також стає сірим, а то й почорнілим. На червоні кетяги калини, горобини, що залишилися на кущах ще з осені, не звертають уваги. Песимістам не скрасять пейзаж навіть червоногруді снігурі, жовтогруді синички, синьокрилі сойки…

Справді, все залежить від настрою людини, яка не хоче бачити, шукати яскравого, веселого «у сірій похмурій буденності».

…Та ні! За сонячної погоди і міцного морозу суцільний білий килим снігу відразу перетворюється на дрібні скельця сніжинок, які сяють тисячами барв. Яскраво світить жовто-червоне сонце. Хоч і не гріє, але додає веселого настрою. Усі ці видозміни кольорів можуть підказати погоду, принаймні, на найближчий період. Полишіть погані думки і поспостерігайте за довкіллям.

Про день Перенесення молей Святого Івана Золотоуста у народі кажуть:-

- На Зимового Золотоуста сніг іскриться і міцний мороз – холодна погода буде довго володарювати.

- Золотоуст сяє, сонцем грає і тисячі різнобарвних іскринок на снігу – на міцні морози.

- Сірий, похмурий день – на тривалу відлигу.

- Ворони сіли на снігу – буде потепління; якщо намагаються сховатися у сніг – буде похолодання.

За народною традицією, колись у свято Зимового Івана Золотоуста їли… квашену капусту. Потрібна страва! Корисна для здоров’я особливо взимку, коли організму бракує вітамінів!..

Тарас ЛЕХМАН

25 січня – день вшанування пам’яті Святого Григорія Богослова (319-390 роки життя), архієпископа Царгородського, Отця й Учителя Церкви, побратима Святого Василія Великого. Його називають найвидатнішим християнським письменником візантійської доби.

Хоч це, можливо, доволі парадоксально звучить, але саме цього дня українці вже визначали погоду на… наступну зиму: «Яка погода зранку до полудня – такою буде перша половина наступної зими; яка погода встановиться у другій половині дня – такою буде друга половина зими; весь день погода стала – такою буде вся зима».

З інших народних прикмет:

- День без вітру і мороз – погода буде сталою мінімум три дні.

- Перемінна погода може протриматися тиждень.

- Багато снігу у цей день намело – зима і далі буде сніжною.

- Вдень мороз посилився – ніч буде ще холоднішою.

- Чим товстіші крижані візерунки на шибках вікон – тим довше протримається мороз.

- Кінь на морозі важко дихає, сопе – чує відлигу.

- Куріпки не вилазять з-під снігу – буде похолодання.

- Миші повилазили на сніг – до потепління.

- Якщо пронизливий зимовий вітер почався звечора та ще й при сильному морозі, то на всю ніч.

Тарас ЛЕХМАН

24 січня (а за «старим» церковним календарем – 6 лютого) – день пам’яті преподобної Ксенії Римлянки. У побуті – Оксани-Дороти, Доротеї.

У народі кажуть:

-Дорота заповідає сніги і болота.

-У цей день мороз – ярові посієш пізно.

-На Ксенії добра погода – весна буде гарною.

-Сонячна Оксана-Дорота – на світлу весну.

-Ксенія – вказівниця. Яка погорда у цей день – такою буде весна.

-Оксана-Дорота то чоботи взуває, то валянки одягає.

-Ксенія – ще не весна, але половини хліба вже нема. (Спожито половину запасів).

-Від завершення жнив до дня Ксенії минає стільки часу, скільки від Ксенії до завершення наступних жнив. Тому Дорота – напівхлібниця.

-Ксенія – хлібного року переділ.

У свято Ксенії Римлянки матері пекли дітям коржі з медом та маком. Це було своєрідним нагадуванням про напівхлібницю. Бо чи потім вистачить борошна на солодкі коржі?..

Тарас ЛЕХМАН

22 січня вшановують пам'ять Святого Анастасія, який жив у VII столітті. Він, перський воїн, спочатку жорстоко переслідував християн. Згодом сам прийняв хрещення, постригся у ченці і загинув як мученик за Христову Віру.

Оскільки свято не належить до великих церковних, то дорослі були зайняті своїми повсякденними клопотами, роботами. А от діти у цей день мали свою розвагу, яка називалася «віниками з хати зиму виганяти». Хоча ледь минула тільки її половина, і то календарної, а що вже казати-говорити про фенологічну зиму, яка може стати доволі затяжною… Та розвага – то розвага, тим паче, що дитяча.

Виганяючи зиму, діточки махали у хаті віниками і примовляли:

-Іди, зимо, іди та не скоро приходи!

Якщо зима не йшла, навпаки, залишалася у гостях, сипала снігом, тоді дітям доводилося брати до рук віники, лопати і стежки серед снігу прокладати.

Народні прикмети:

-На Анастасія багато снігу намело – зима не поступиться.

-Сніг «принишк» (утрамбувався), посірів – буде відлига.

Побутував жарт, з яким батьки часто зверталися до дітей: «Снігову бабу зліпити, то вам не тепле молоко пити!».

Тарас ЛЕХМАН