18 березня — свято Конона. У народі його вважають покровителем коней. Тому у цей день господарі давали своїм гривастим помічникам відпочити, не запрягали їх до праці. А якщо коні раптом хворіли, то їх власники молилися до Святого Конона, як і до Святого Миколая-Чудотворця. Він також вважається їхнім «патроном».Не випадково, що саме 22 травня у свято Літнього Миколи, перший випас коней.
Існують апокрифічні перекази: коли Святий Ілля їде по небу у колісниці, то його кіньми править Конон.
Зайве переконувати, як український селянин шанобливо ставився до коней. Вироблено чимало раціональних навичок догляду за ними. Наприклад, недопустимо напувати спітнілу тварину холодною водою, їздити верхи без сідла чи перевантажувати воза (особливо, коли коні старі). Стежили, щоб збруя була зручна, не натирала коневі груди, боки. Не використовували на роботах жеребних кобил. Обережно ставилися до таврування молодняка у табунах, роблячи це ранньою весною, коли ще мухи не літають. Відразу змазували випалену ділянку шкіри гусячим жиром. Взагалі, молодняк (до трьох років) не запрягали. Влітку його випасали у табунах, винаймаючи пастухів, чи пасли по черзі. Взимку робочих коней зазвичай підковували, запобігаючи таким чином пошкодженню їхніх копит. І, звісно, стежили, щоб кінь завжди був нагодований. Адже для українця кінь - це не тільки помічник у праці, а й друг, розумна тварина!
* * *
P.S. Спогад з дитинства.
Мій дідусь, уже будучи пенсіонером, ще працював конюхом у радгоспі. Селяни називати таку працю - «фірман». Беріг коней і ретельно доглядав за ними. Дотепер пам'ятаю Сніжка і Сніжинку. Білі красені з довгими сивими гривами. Ніжна, лагідні, слухняні, працьовиті. До таких і батога не потрібно.
Траплялося, що завідувач ферми чи, навіть, директор радгоспу наказували дідусеві зайвий раз привези віз сіна, буряків, силосу. (Так, про всяк випадок, щоб коровам вистачило на сніданок). Якщо дідусь знав, що коні втомлені, напрацювалися, то категорично відповідав:
- Ні! Не поїду! Бачу, що на завтра худобі корму вистачить. А коням потрібно відпочити, належно попоїсти. Завтра вони надолужать і перевиконають норму. Коней не дам! Хочете, то самі запрягайтеся у воза і тягніть корм на ферму, а ні, то носіть у ряднах на плечах. (Відразу показував батога і кулака).
Хоч це були не власні дідусеві коні, а «державні», радгоспні, однак з ним ніхто не вступав у суперечку.
- Бережи коня! Тоді будеш мати доброго помічника, - навчав дідусь.
«Пікантно», що поряд з фермою знаходилася тракторна бригада (техніка з причепами), але у механізаторів постійно щось виходило з ладу... Коні не винні!

22 березня християни східного обряду поминають Сорок святих мучеників севастійських.
Загалом число «сорок» у багатьох релігіях, культурах, народних традиціях доволі знакове і символічне. Сорок років Мойсей водив ізраїльський народ по пустелі, щоб дійти до Землі Обітованої, сорок днів постив у пустелі Ісус Христос, на сороковий день після розп'яття Він Вознісся на Небеса, по сорок днів тривають Великий і Різдвяний пости, до сорокового дня після народження бажано охрестити немовлятко, на сороковий день справляють поминки за померлими...
Хоч Сорок святих не належить до великих церковних свят, але в українській народній традиції воно вважається особливим днем. Це - так звана «друга зустріч весни». А приносять її на крилах птахи, що повертаються з вирію. Справді, тієї пори ліси, гаї, міські парки, сади, луги, вже потроху наповнюються пташиним співом. Щоправда, ще не таким гучним, бравурним, коли пернаті шукають собі пару. Та й наші «домочадці» - горобчики, синички стають веселішими, жвавішими.
Ще напередодні свята матері випікали дітям солодке обрядове печиво у вигляді жайворонків, ластівок... Кожній дитині - по сорок. З цим печивом вони виходили на лоно природи, насамперед у поле, щоб зустрічати жайворонків та інших пернатих. Потім печивом пригощалися, обмінювалися, роздавали випадковим перехожим, сусідам, хресним батькам...
У цей день жінки намагалися не працювати, принаймні, не виконували важких фізичних робіт, наче берегли сили до весняної сівби.
У народі кажуть:
- На Сорок святих сорока-іменинниця, кладе у гніздо сорок прутиків.
- Якщо на Сорок святих мороз, то ще може бути сорок морозів.
- Буває, що на Сорок святих сорок лопат снігу намете.
- Якщо на Сорок святих тепло - готуйся до весняної сівби.
- На Сорок святих сік з берези тече - далі весна буде теплою.
- На Сорок святих тепла погода - на гречку буде урода.
У південних регіонах України на Сорок святих починали сіяти горох, бо добре вродить.

24 березня вшановують святителя Софрона, який жив у VII  столітті.
З життєпису достойника довідуємося, що він був родом із Сирії. Прославився як праведний патріарх Єрусалиму. Обороняв Христову Віру від єретиків-монотелітів. Помер у вигнанні після зайняття Єрусалиму сарацинами.
Народний прогностик дня:
- Якщо на Софрона землю вкрили тумани, то буде добрий врожай льону і капусти.
- Якою буде погода на Софрона вранці - такою буде перша декада травня; якою буде в обідню пору - такою у другій декаді; ввечері - в третій декаді.
- Який Софрон - такий травень.
- Софрон травень предвіщає, до роботи спонукає.
- До Софрона відцвіли підсніжники - буде раннє літо.

Ранньою весною найпримітніший день для ведення спостережень за погодою, змінами у природі та складання прогностичного аграрного календаря — це свято Євдокії (Явдохи), 14 березня. У давнину він символізував прихід весни, перемогу світла над темрявою, а також початок нового року. Й дотепер про свято Явдохи збереглося чимало прикмет:
- На Явдохи капає зі стріхи (тому й «Плаксива Явдоха») - буде літо дощове.
- Яка Явдоха - таке літо.
- На Явдохи відлига - холод неодмінно повернеться і ще довго буде холодно.
- Березень лютому-бокогрію - молодший брат, а Явдосі-плющисі - похресник.
- Собаку після Явдохи ще стоячи може снігом замести.
- На Явдохи багато снігу і мороз - вродить хліб, а жнива будуть «сухими» (без дощів).
- Сонечко тепло світить, але Плаксивою Явдохою поглядає - або сніг, або дощ обіцяє.
- Явдоха-веснівка весну зустрічає.
- Сонце на Явдоху зранку - ранні посіви будуть урожайні; сонце в обід - сподівайся на врожай середніх посівів; увесь день небо захмарене і сонце тільки надвечір засяє - пізні посіви будуть урожайні.
У Карпатах спостерігали: якщо на Явдоху ведмеді остаточно покинули свої барлоги, то повернення до зими вже не буде.