За тиждень, перед Великоднем, завжди у неділю, відзначаємо свято Входу Господнього в Єрусалим.У народі його називають Квітною, Вербною, Шутковою неділею. Рідше зустрічаються назви Вхід, Вхідна неділя, Передвеликодня неділя. Цього року вона припадає на 17 квітня.
Слава про Ісуса Христа як Великого Учителя, Пророка і Цілителя швидко розійшлася не тільки по Галилеї, його рідній країні, а й по сусідніх державах - Самарії та Юдеї. При вході в Єрусалим (власне при в'їзді на сумирному ослику) Сина Божого вітали вигуками: «Осанна!» і пальмовими гілками, які були символом перемоги. Це вже через чотири дні ці люди кричали: «Розіпни його!».
Оскільки пальма в Україні не росте, то її успішно замінила верба. Перша згадка про «празник верби» в Україні датується у давньому літописі «під 1073 роком».
І тепер у цей день святять вербові галузки. Зі свяченими гілками пов'язані певні ритуали. Парубки і дівчата «билися» ними біля церкви і коли йшли додому після Богослужіння. Примовляли:
- Не я б'ю - верба б'є,
За тиждень - Великдень.
Недалечко червоне яєчко,
Будь здоровий, як верба!
Освяченим прутиком торкалися і старших людей, які не змогли побувати в церкві.
Господарі одну з освячених вербових гілочок неодмінно саджали в полі, щоб земля добре родила. Інші галузки впродовж року зберігали за іконами, а старі спалювали і розсипали попіл по городі. Освяченим вербовим прутиком вперше весною виганяли на пасовисько корів.
У тиждень, що передував Квітній неділі, не сіяли конопель і не садили городини, бо все «буде ликовате як верба». Також не сіяли буряків, бо «будуть гіркі».

- Минула середина квітня — весна квітне.
- Якщо наприкінці квітня зацвіла черемха (вона здебільшого цвіте у травні) - буде тепле літо.
- Багато цвіту мати-й-мачухи - до вологого травня.
- У квітні довго тримається повінь - на негоже літо.
- Рано заспівали солов'ї - до раннього літа.
- Сухий кінець квітня - мокрий початок травня (і навпаки).
- Чим раніше з'являються перші метелики - тим раніше приходить літо.
- У квітні цвітуть сади - похолодання жди.
- Ранній цвіт - ранній плід.
- Розпустилося багато медунки (медоносна рослина) і тримається тепло - бджоли назбирають вдосталь меду.
- Орати починай, коли яблуня цвіте.
Зібрав Тарас ЛЕХМАН

11 квітня вшановуємо Святого Марка Аретусійського.
Він жив у IV столітті. Служив єпископом міста Аретуси у горах Лівану. Твердо відстоював християнську віру. Загинув мученицькою смертю від рук язичників 362 року. Це сталося з наказу цісаря Юліана Відступника.
За народними спостереженнями, у цей день має встановитися тепла погода. Якщо на Марка тепло, то початок травня буде сухим і теплим. Такі погодні умови сприятливі, щоб садити картоплю та іншу городину. Зрештою, так і роблять на більшості терен України. А от опісля вже бажані дощі. Вони сприятимуть проростанню рослин. Тому такий дощ називають «Даром з Неба».
Інші прикмети:
- На Марка морози - невтішні прогнози, господар проллє сльози.
- На Марка теплий дощ іде, то і на камені овес зійде.

ЖИВИЙ ВОГОНЬ
8 квітня — Собор Архангела Гавриїла; у народній традиції — свято Благовісника.
Доброю ознакою було у цей день зачути грім, що віщувало про багатий наступний врожай хліба, городини, садовини. Траплялося й таке: зачувши грім, старші люди підпирали спинами пліт, щоб здоровими були, мали силу до праці і щоб спина не боліла.
Однак грім і блискавка аж ніяк не асоціюються з чимось приємним. Навпаки, вони можуть накоїти чимало лиха. Тому, аби втихомирити стихію, викидали за поріг хати лопату, якою саджали у піч хліб, і свячену у Квітну неділю вербову гілку, запалювали стрітенську свічку-громничку.
Одним з оберегів був живий вогонь. Аби його добути, терли сухими поліном до поліна. Кресало використовували зрідка. Про сірники, звісно, не йшлося. Живий вогонь - це ще й символ сонячної енергії, життєдайної сили природи. Тому йому прописували магічні властивості.
Такий вогонь запалювали не тільки на Благовісника, коли зачули грім. Ним розпалювали піч, у якій пекли великодні паски; напередодні Святого вечора, коли готували дванадцять страв; у свято Семена (14 вересня), яке у давнину символізувало початок нового року. Тоді цей вогонь називали посвітом. Дні уже коротшали і він мав протистояти темряві. На Гуцульщині живим вогнем розпалювали ватру у свято Юрія (6 травня), проводжаючи пастухів й отари овець на полонини. Образ живого вогню також присутній в обрядах Івана Купала...
Тепер ці звичаї, традиції, обряди стають все більш поглинутими часом, відходять у небуття, забуваються, втрачаються. Але пам'ятаймо своє!