5 жовтня – свято мучениці Харитини, яку стратили у ІІІ столітті за Христову віру.

У народі її називають Ткалею, рідше Ткачихою і вважають покровителькою ремісниць, які займаються ткацтвом. Маленьких дівчаток пестливо звуть Христями. Прискіпливих жінок «поза очі» називали Харитинами з характером.

Характерно, що з цього дня на Поліссі починали ткати лляне і конопляне полотно, килими, наліжники... Бігали і стукали човники на ткацьких верстатах, «пливли» з боку у бік. Починали працю ввечері при світлі каганця, коли впоралися з повсякденною роботою по господарству. Маленькі дівчатка лише спостерігали за магічним дійством матерів, а старші донечки, що вже на виданні, працювали нарівні з матерями. Адже кожна юнка мала наткати собі полотна на посаг, пошити і вишити сорочку нареченому, старостам рушники.

У цей час чоловікам заборонялося спостерігати за жіночою працею, щоби «не зурочити». Зрештою, у них і своїх клопотів було вдосталь.

...Збирали і льон і коноплі, обробляли їх також виключно жінки.

На жаль, побутувало марновірство: не брали і не купували полотна у вдовиці.

Народні прикмети:

-Як на Харитини зима заляже, то протримається до половини березня.

-Тепло на Харитини – теплою буде перша половина зими.

-Журавлі у вирій – зима на поріг.

-Сильний вітер – завірюха взимку.

-Галасливе вороння – на похолодання.

-Зима доти не прийде, поки білка не утеплить гніздо, а заєць не змінить шубу.

Тарас ЛЕХМАН

 

30 вересня – день вшанування священомученика Григорія, єпископа Великої Вірменії, а ще – Передпокрова.

За фенологічними спостереженнями, цієї пори починають відлітати у вирій дикі качки і гуси. (Але це тільки початок міграції!). Дорослі кепкували з дітей і змушували їх «пасти гусей у небі». Насправді ж спостерігали, чи вже відлітають пернаті. Летять великими зграями – до ранньої зими; не поспішають відлітати, або летять малими групами – зима забариться.

На полях завершували збирати кормові і цукрові буряки.

Народні прикмети:

-Земля замерзла – невдовзі будуть ще міцніші похолодання.

-Дощить – мороз не вдарить.

-На калюжах скельця льоду довго не тануть – польові дороги перетворяться на бруківку. (По таких дорогах добре їхати возом).

-Чим пишніше квітнуть хризантеми – тим лютішою буде зима.

-Якщо бджоли ще літають, то теплу осінь відчувають.

Тарас ЛЕХМАН

 

26 вересня – свято Івана Богослова, Христового родича, брата Якова Заведейського, наймолодшого і найулюбленішого учня Ісуса Христа. Він написав Євангеліє (четверте у Новому Завіті), Одкровення й три послання. Єдиний, який  пережив усіх дванадцятьох апостолів і помер не мученицькою, а спокійною смертю у глибокій старості.

За апокрифічними переказами, Івана Богослова вважають не тільки євангелістом, а й наставником художників-іконописців. Він, маленький пастух гусей, дивом опанував мистецтво живопису.

До Івана Богослова мали завершити всі основні польові роботи і засіяти озимину, бо «хто не порсіяв до Івана Богослова, той не вартий доброго слова». Це – останній термін посіву. Якщо посіяти пізніше, то озимина може не вродити.

Народні прикмети:

-На Богослова випав щільний сніг (звісно, він ще розтане) – зима прийде на Михайла.

-На Івана Богослова дощ зі снігом – у січні тричі йтиме дощ; сонячно і тепло – червень буде дощовий і холодний.

-Сивий туман довго не спадає – зачастять дощі.

-У цей день листя опадає з беоези – на теплу осінь; з осини – на холодну.

Тарас ЛЕХМАН

 

23 вересня – церковне свято Зачаття Святого Івана Хрестителя Господнього, Предтечі. У народі – Осіннього Івана, Осіннього Предтечі.

За багатовіковими синоптичними спостереженнями українців, якщо цього дня настали різкі похолодання, то вони довго не відступлять. А потім прийде ще холодніша зима. На щастя, така погода не була частим явищем. Але через навіть тимчасові похолодання доводилося додатково спалювати у печі хмиз, бадилля, солому, стебла кукурудзи. Дрова ощадили до настання міцних морозів. Не йдеться про те, щоб приготувати страви, а щоб й обігріти хату. На теплій печі тепло спати.

До цього дня дбайливий господар вже приготував кіпці для городини. Збирав яблука і груші, які зберігав у стіжках соломи. Там їм мороз не страшний, довго зберігатимуться.

У народі кажуть:

-Після Осіннього Предтечі тулися до печі.

-Після Осіннього Івана Предтечі бага не злазить з печі.

-Коли тепло на Івана, то баба не злазить з лави і не поспішає забратися на піч. (Очікує ще одного бабиного літа).

-Нема тепла на Осіннього Предтечі – не буде і взимку. (Зима буде з міцними морозами, без відлиг).

-Якщо тепло на Осіннього Івана, то зима буде з відлигами, зате снігу випаде доволі, порадієш влітку в полі за врожай хліба.

Тарас ЛЕХМАН

 

 

З початком Успенського посту (1 серпня) відзначаємо свято Винесення Древ Хреста Господнього і вшановуємо братів-мучеників Маккавеїв.

В українській народній традиції цей день називають Першим Спасом, Маковієм.

Щодо свята Винесення Древ Хреста Госпонього, то його історія така. У Константинополі серпеь завжди був спекотним. Вода ставала непридатною для вживання, а це спричиняло хвороби та смерть багатьох людей. Коли ж взяли Древа Животворящого Хреста Господнього і пронесли їх від Святої Софії (головного храму Константинполя) всім містом, то хвороби враз почали відступати, а вода дивом очистилася. Відтоді (починаючи з V століття) хресний хід стали проводити щорічо й освячувати воду. Таким чином Хрест Господній став Спасителем, Спасом, бо за ним Сила Ісуса Христа.

Вшанування сімох братів Маккавеїв і їхньої матері Саломеї пов’язане з подією 166 року до н.е. (розповідь зі Старого Завіту), коли ті виступили проти тодішнього правителя Ізраїлю язичника Антіоха Епіфана, який поклонявся грецьким ідолам і не хотів визнавати Єдиного Бога. За це вони були страчені.

За народною традицією українців, цього дня святять мед, воду, букети квітів, лікарських рослин і мак (як вшанування братів Маккавеїв). Все освячене вважається оберегом.

Народна прикмета:

-Вдосталь меду –буде і вдосталь хліба, азима видасться сталою.

Тарас ЛЕХМАН

Сторінка 1 із 232

Тарас Лехман, Самуляк Іван і компанія. Всі права захищені.

Please publish modules in offcanvas position.

hacked by trenggalek6etar