5 жовтня – свято мучениці Харитини, яку стратили у ІІІ столітті за Христову віру.
У народі її називають Ткалею, рідше Ткачихою і вважають покровителькою ремісниць, які займаються ткацтвом. Маленьких дівчаток пестливо звуть Христями. Прискіпливих жінок «поза очі» називали Харитинами з характером.
Характерно, що з цього дня на Поліссі починали ткати лляне і конопляне полотно, килими, наліжники... Бігали і стукали човники на ткацьких верстатах, «пливли» з боку у бік. Починали працю ввечері при світлі каганця, коли впоралися з повсякденною роботою по господарству. Маленькі дівчатка лише спостерігали за магічним дійством матерів, а старші донечки, що вже на виданні, працювали нарівні з матерями. Адже кожна юнка мала наткати собі полотна на посаг, пошити і вишити сорочку нареченому, старостам рушники.
У цей час чоловікам заборонялося спостерігати за жіночою працею, щоби «не зурочити». Зрештою, у них і своїх клопотів було вдосталь.
...Збирали і льон і коноплі, обробляли їх також виключно жінки.
На жаль, побутувало марновірство: не брали і не купували полотна у вдовиці.
Народні прикмети:
-Як на Харитини зима заляже, то протримається до половини березня.
-Тепло на Харитини – теплою буде перша половина зими.
-Журавлі у вирій – зима на поріг.
-Сильний вітер – завірюха взимку.
-Галасливе вороння – на похолодання.
-Зима доти не прийде, поки білка не утеплить гніздо, а заєць не змінить шубу.
Тарас ЛЕХМАН