Сьогодні кожен українець знає пісню “Гей, пливе кача по Тисині”, оскільки вона стала широко відомою в Україні під час Революції Гідності (2014 р.). Її вважають неофіційним гімном-реквіємом за Небесною сотнею, а тепер ще й за бійцями — учасниками АТО, нашими Героями, які поклали свої голови на полі брані, захищаючи від ворога рідну землю.

Цю пісню вважають народною лемківською; за іншими джерелами — закарпатською. Не дивно, бо свої версії мелодії є в декількох краях. Звісно, композитор-пісняр з народу був! Тільки хто він?.. А от щодо тексту, то, виявляється, вона має літературне походження. Його автором є Василь Гренджа-Донський — поет, прозаїк, драматург, громадсько-політичний і культурний діяч, один з натхненників створення Карпатської України, редактор щоденної газети “Нова свобода” та співредактор журналу “Русинь”.

Він народився 1897 року у селі Волове (нині селище Міжгір'я Закарпатської області), а помер у Братиславі (Словаччина) 1974 року. Під час Першої світової війни Василя Гренджу-Донського мобілізували до армії, але невдовзі після поранення відправили до Будапешта, де він згодом міг закінчити торгову школу. Потім повернувся на Закарпаття та працював у банку в Ужгороді.

З того часу Василь Гренджа-Донський розпочав літературну діяльність. З його іменем пов'язують становлення нової української літератури на Закарпатті.

Пісню “Гей, пливе кача по Тисині” співали і в часи Карпатської України, партизани УПА. Але нового дихання їй надали Тарас Чубай (гурт “Плач Єремії”) та Андрій Кузьменко (гурт “Скрябін), включивши твір до спільного альбому “Наші партизани” (2000 р.). Щоправда, дещо раніше вона була в репертуарі “Ватри”.

Проте всенародне визнання пісні прийшло у виконанні вокальної формації “Піккардійська терція” на Майдані під час Революції Гідності у 2014 році. А саме — під час похорону (прощання) білоруса Михайла Жизневського на прохання його найближчого товариша.

ГЕЙ, ПЛИВЕ КАЧА

Гей, пливе кача по Тисині,

Пливе кача по Тисині,

Мамко ж моя, не лай мені,

Мамко ж моя, не лай мені.

Гей, залаєш ми в злу годину,

Залаєш ми в злу годину,

Сам не знаю, де погину,

Сам не знаю, де погину.

Гей, погину я в чужім краю,

Погину я в чужім краю.

Хто ж ми буде брати яму?

Хто ж ми буде брати яму?

Гей, виберут ми чужі люди,

Виберут ми чужі люди.

Ци не жаль ти, мамко, буде?

Ци не жаль ти, мамко, буде?

Гей, якби ж мені, синку, не жаль?

Якби ж мені, синку, не жаль?

Ти ж на моїм серці лежав,

Ти ж на моїм серці лежав.

Гей, пливе кача по Тисині,

Пливе кача по Тисині.