Останні новини
27 вересня 2022
25 вересня 2022
25 вересня 2022

 

(Спроба журналістського розслідування)

Однією з найгостріших та найбільш обговорюваних тем в Україні стало самогубство підлітків. Його причини - вплив «групи смертників», які ведуть активну діяльність в соціальних мережах Тік-ток, ВКонтакті, Instagram та інших. Чому вони піддаються під таку маніпуляцію та вбивають себе? Навіщо «група смертників» спонукає їх до таких вчинків?

Спочатку розглянемо питання: «Яка роль соціальних мереж у нашому суспільстві?».

Саме ця праця фахівців з програмного забезпечення відіграє феноменальну роль у людському середовищі. Адже завдяки їхнім розробкам («додаткам») ми можемо спілкуватися з рідними, друзями на далеких відстанях, переглядати дослідницькі та мотиваційні відео, самі їх створювати, публікувати наші творчі напрацювання, здобутки... Такими мережами можна і доречно користуватися.

Однак не всі так роблять. Більшість українських підлітків, які користуються додатками Тік-ток, Instagram чи додатком для знайомств Badoo не отримують корисну інформацію для себе. Вони переглядають різні світлини, відео, які негативно впливають на мозок. Згодом підлітки стають залежними від цих соціальних мереж. У них уже напрацьовуються звичка кожних 5 хвилин «заходити» в якийсь додаток, переглянути «смішні» світлини чи відеопранки. Таким чином підлітки стають жити у віртуальному середовищі. А це вже є хвороба, яка називається - цифрова деменція, і сильно впливає на розвиток підлітків. Коли, переглядаючи такі недолугі (здавалося б «безпроблемні») відео, у них з'являється інтерес, «захоплення» видовищем. Це щоразу посилюється і згодом підлітки також повторюють так звані «пранки», але вже на камеру, не усвідомлюючи небезпеки для життя, або (то кращий випадок) виставляють себе на посміховисько. Потрапивши під маніпуляцію, навіть можуть скоїти самогубство.

Першою «групою смертників» була «Синій Кит». Інші її назви - «Тихий дім», «Розбуди мене о 4:20». Вона активно поширювалась в російському додатку «ВКонтакті» у 2015 році і спровокувала на суїцид (самогубство) чимало підлітків з Росії, України, Білорусі, Казахстану та інших держав. Жертвами цієї гри здебільшого ставали підлітки, які мали проблеми в школі, в особистому житті, «зашкалювала напруга» у стосунках з батьками, що викликало у них депресію і вони хотіли покінчити своє життя самогубством. Підписавшись на «Синього Кита», о 4:20 надсилали спільноті повідомлення «Я у грі». На кожного потенційного самогубця знаходився куратор, який давав йому низку завдань, а вирішальна місія, скажімо, змусити підлітка стрибнути з даху багатоповерхівки.

Чому обрали час о 4:20?

Саме 4:20 - це та година, коли стан людини є доволі сонним, вона наче прокинулася, але ще спить, не може оговтатися від сну. Це час, коли особа не зовсім усвідомлює, що з нею відбувається. Це чітко врахували розробники програми і скористалися... Отож, так легше заволодіти свідомістю підлітка.

«Синій Кит» вела активну діяльність два роки, забравши багато життів. У 2017 році держави (на рівні вищого керівництва, спецслужб) почали вести активну боротьбу зі суїцидом серед підлітків, врешті приборкали «Синього Кита». Але наприкінці цього ж року була виявлена ще одна смертельна гра - «Новий шлях».

Атака «білих хакерів» - спеціальні підрозділи з боротьби з кібератаками у правоохоронних органах (ідеться про Україну) - змогла частково приборкати і її. Та все ж з'являлися нові й нові спільноти смерті, зокрема «ВКонтакті». Однак не дрімали «білі хакери» (Честь і Хвала Їм!), набували все більшого досвіду боротьби, а результати їхньої праці ставали чимраз ефективнішими.

Здавалося б, що всі «смертельні ігри» заблоковано і суспільство може з полегшенням зітхнути: «Тепер наші підлітки у безпеці; вже не існує загроз від згубних соціальних мереж, зокрема «ВКонтакті». Але ні! Зарано радіти і тішитися. На зміну приходить нова мережа Тік-ток, яка розповсюджує відео, що спонукає підлітків повторити небезпечні дії та ще й зафіксувати їх на камеру. Наприклад, наковтавшись таблеток, отримати «кайф»; приліпити друга скотчем до стіни (спонукання до насильства); один підстрибує, а інші підбивають йому ноги (так само - насильство, агресія)...

Проаналізувавши ці «невеселі картинки» (з огляду на здоровий глузд), знову побачимо, що до таких суїцидальних дій залучаються підлітки, в яких виникли проблеми в особистому житті, та які вже повністю перебувають у віртуальному середовищі і повторюють усі маніпуляції з цікавості. Їм цікаво, а що буде далі?.. Однак не усвідомлюють, що такі вчинки є смертельно небезпечними, не можуть збагнути, що на них впливає цифрова деменція, не звертають уваги на реальність...

Тепер розглянемо питання: «Чому «група смертників» спонукає підлітків до таких вчинків?».

Знову ж повторюся. Як було виявлено фахівцями з кібератаки та іншими фахівцями правоохоронних органів, до «групи смертників» насамперед долучаються підлітки з особистими психологічними та соціальними проблемами. І тут велику роль відіграє вже порушена психіка юної особи. Оскільки підлітку є «недобре», «відчуває негаразди», то він може отримувати емоційне задоволення від того, що... погано буде іншим. А завдання, які давали сценаристи «групи смертників», якраз свідчать, що вони (сценаристи) отримують задоволення, коли доводять когось до суїциду, зводять до каліцтва, або це робить з кимось (навіть зі своїм другом) їхній актор - той, хто прочитав сценарій, але сам не вдався до ролі смертника.

Як запобігти поширенню таких спільнот у соцмережах?

Відповідь банальна. Нехтувати їхньою інформацією, не звертати на неї уваги, не входити в контакти, не спілкуватися. Не буде попиту на товар, то й товар не потрібен. Тоді стане марним виставляти на інформаційний ринок такий «інтелектуальний» бісівський продукт.

Погодьтесь, є набагато кращі, цікавіші спільноти з саморозвитку, самовдосконалення, які здатні підтримати підлітків психологічно, відкрити для них багато цікавого, змістовного, зворушливого. Пам'ятайте, життя одне і дароване воно Богом! Використовуйте Інтернет з користю. Принаймні, читайте церковні Інтернет-видання, долучайтеся до цих спільнот, груп. Тут ви завжди знайдете добру духовну підтримку, розуміння, допомогу у вирішенні багатьох проблем.

Завітайте на сторінки дитячо-юнацького Інтернет-видання «Планета творчості» (Міжнародна Академія літератури і журналістики). Може й самі захочете стати «творчою особистістю». Звісно, до цього ще далеко, потрібна важка і наполеглива праця! Втім, з чогось слід починати, гулі набивати... Творіть! Дерзайте! Пишіть про те, що накипіло на серці. Обов'язково вдасться! Віра і настирлива праця допоможуть! Залишайтеся у житті оптимістом.

З огляду на порушену проблему, насамперед визначальною є роль батьків, добрі традиції родинного виховання (і то власним прикладом дорослих!). Оберігайте свої чада від поганих, згубних звичок, переймайтеся їхніми проблемами!

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства

м. Львів

 

 

 

 

 

Надія Самсін. Мереживо слова. - Львів: Сполом, 2020. - 160 с.

Це вже третя збірка віршів поетеси зі села Добрячин Сокальського району Надії Самсін. З виданням нової книжки автор не поспішала. Як і між двома попередніми, була «пауза» у три роки. Але вірші таки писала. Вона вдумливо і ретельно добирає тексти для друку, «фільтрує» їх, досконало продумує структуру (радше - композицію) майбутнього книжкового видання.

«Збірка містить щемливі вірші про те, що найбільше бентежить, не залишає байдужою авторку, часто непокоїть, болить, але частіше викликає захват, теплі спомини й неймовірні відчуття». (З анотації).

Шість розділів, а це вірші, підібрані за темами та за почуттями (дозволю собі такий невмотивований вислів), аж ніяк не обмежують широкий діапазон, багатогранну палітру творчості Надії Самсін. Зрештою, таке підтверджує у передмові «Жінка і Слово» поетеса Леся Гук.

Тут є духовна й патріотична поезія, інтимна лірика, вірші-пейзажі, твори для дітей і батьків, вірші, які торкаються соціальних проблем, і поезії про особисте життя, а ще - мораль і філософія, вічне і минуще (тлінне)... Певен, багато чого залишилося поза збіркою.

Почасти її поезії нагадують пісенні мотиви. Воно й не дивно! Пиши так, як думаєш, як спілкуєшся усно, буває, що і через пісню, народну приказку. Що на думці (в голові) - то і на язиці. Мабуть, я вже надто глибоко «пірнув» у душу Надії Самсін. Добре, що добре її знаю (даруйте за тавтологію). Запевняю: вона любить і вміє співати! Зрештою, прочитайте вірш «Плакала дівчина (За народними мотивами)». Фрагмент:

«Козак покинув молоденьку,

Багату вже знайшов собі,

«Ой важко мені дуже, ненько,

Весь вік я буду у журбі».

Хіба це не пісня?!. Без коментарів, бо запитання риторичне!

Надія Самсін запевняє, що почала писати вірші у зрілому віці. До того часу не бралася за перо. Тут я дещо не погоджуюся з нею. Мабуть, таки влучні слова, метафори, порівняння, образи рідного краю, України, батьківської хати (отчого порога), матері приходили до неї ще з дитинства, закарбовувалися в пам'яті, у серці. Інша справа, що свого часу вони не лягали віршованими рядками на папір. А тепер читаємо:

«Вдягнули хмари небо в чорні шати,

Полив, немов з відра, на землю дощ.

Покликав батько нас, дітей, до хати:

Варила мама на плиті червоний борщ.

І у печі пеклись уже ватрушки,

Корицею запахло в хаті вмить,

А на столі стояв узвар із грушки, -

Струною в серці спомин цей бринить».

Та прийшов час, настала нагальна потреба поділитися з читачем сокровенним, донести до читача свої думки, почуття, тривоги, переживання... А сталося це сім років тому, коли розпочалися події на Майдані (відлік розпочала Небесна Сотня), коли російський агресор окупував Крим і рушив на Схід України, коли, здавалося б, ще донедавна у «мирний» час (Росія ніколи не прагнула миру!) до батьків, дружин став надходити сумнозвісний «Вантаж-200», коли спецавто - «чорні тюльпани» стали курсувати Україною. І тепер у неї є багато поезій на цю тему:

«Ридало небо від жалю, земля стогнала,

Синів Вкраїна вже своїх навік прощала.

Летіли в небо, мов птахи, їх світлі душі

І сльози лились із очей на білі ружі».

Усупереч тривогам і болю Надія Самсін залишається оптимістом:

«Сьогодні день такий погожий,

Іду, всміхаюсь перехожим.

Всім щастя зичу я думками,

Хай мир панує поміж вами...».

Духовність - також одна з провідних тем Надії Самсін, ревної християнки:

«Коли на серці є печаль,

Та у душі тривога,

Словами висловлю свій жаль

Молитвою до Бога».

Як мати, як бабуся, пише багато віршів для малечі. Наприклад:

«- Бабусю, а що там цвіте за вікном?

- То яблунька квітне, коханий.

А можна нарву я собі квіточок?

Своїй подарую я мамі».

Далі - доречно, толерантно бабуся відповідає:

«Для цього в садочку ми маєм квітник,

Нарвемо там квіти з тобою.

Не можна, щоб цвіт яблуневий так зник,

Бо яблучка схочеш зимою».

Водночас вона апелює до батьків:

«Любіть, батьки, своїх дітей!

Даруйте їм любов і ласку...».

Та то ж  сама Надія Самсін (її власний поетичний образ - ліричний герой), яка дарує дітям і внукам любов і ласку!

Окремі з поданих до збірки віршів (принаймні, їх фрагментів, мотивів, потім опрацьованих і доопрацьованих) мені вже доводилося читати у газеті «Голос з-над Бугу», в Інтернет-джерелах. (До речі, автор отримує багато схвальних відгуків, коментарів!). Але під книжковою обкладинкою вони якось зазвучали, ожили по-новому. А, може, змусили мене знову і знову співпереживати з автором...

Прийдуть нові часи, відбудуться суспільні зміни, які принесуть Надії Самсін нові творчі ідеї, замисли, будуть нові вірші, нові збірки. Та, дай Боже, щоб їй довелося писати тільки про хороше, приємне, добре!

Тарас ЛЕХМАН, журналіст

 

 

 

 

(З циклу “Рідна природа”)

Водій поставив своє авто на стоянці біля продуктового магазину, а сам пішов за покупками.

Бокове (дверне) дзеркало легкового автомобіля привабило синичко. Мабуть, не так дзеркало, як її ж (синички) відображення у ньому. Пташка спочатку чіпко сіла на каркас дзеркала і стала придивлятися, туди-сюди крутила головою. Потім подумала, що це інша синичка глузує з неї, повторює рухи. Ох, не сподобалося їй таке! Отож почала «лупцювати» нахабну сестричку. А та не поступалася... То дзьобом, то крильми била об дзеркало щосили, невдоволено пищала, сварилася, та все марно. Нагадувала папужку у клітці з дзеркальцем, який інколи так само чинить. (Свого часу жив у нас такий Фенімор, був на рік старший від мене; батьки завели ще до мого народження).

Перехожі зупинилися, завмерли і стали посміхатися. Уже ніхто не поспішав за покупками в магазин. Навіть власник авто не став підходити до дверей легковика і проганяти синичку. Також сміявся, тримаючи у руках дві важких торби. Так тривало хвилин десять.

Коли синичка зрозуміла, що не подолає свого двійника, облишила цю справу та й полетіла.

...І це була маленька краплинка радості, щасливої миті для всіх, хто спостерігав кумедну пригоду синички. Виявляється, як мало потрібно для цього! Умійте побачити прекрасне!

Маркіян ЛЕХМАН

Студент Української академії друкарства

м. Львів

 

 

 

(З фенологічного щоденника)

Сонце ніжно усміхається. Тане сніг, поступово скресає крига. Побігли струмки. Радісно на душі. Весна прийшла! Хоч цього року вона трохи припізнилася. Вночі і вранці ще бувають морози, але не дошкульні. Давні фенологічні спостереження підтверджують таку істину: чим пізніший Великдень - тим пізніша весна. А Великдень прийде аж 2 травня.

Першими відчули весну птахи. Повеселішали горобці і синички, жваво стрибають по гілках, цвірінькають, насвистують. У пернатих настала шлюбна пора. Весною вони «переживають» інтимні почуття. Граки, що прилетіли, влаштували на деревах гучний галасливий пташиний ярмарок. Тільки й чути гамір. Невгамовно скрегочуть сороки, сваряться між собою, наче не можуть чогось поділити.

Обабіч дороги на ледь позеленілій травичці зустрів ворону. Та пильно дивилася на мене і... щось наспівувала грубим хриплим голосом. Ні, не каркала, як зазвичай, а саме наспівувала.

Яка радість сповнила серце, коли спостерігав, як у синьому чистому небі летять перші журавлі! За ними невдовзі повернуться лелеки. Здивуванням було зустріти так рано серед напівзамерзлих боліт сіру чаплю.

Вільно почуваються на плесах Західного Бугу лебеді, які не відлітали у вирій. Вони вже не бояться бути скованими кригою. А траплялося й таке, що мешканці Червонограда, інших міст і сіл Прибузького краю визволяли лебедів з крижаного полону.

Сам Західний Буг через щільні снігопади у лютому вийшов з берегів. Та нічого журитися господарям. Вода рано чи пізно спаде, а на зволожених лугах виросте добра трава. Буде де пастися коровам, сіна вдосталь заготуєш.

Де-не-де можна побачити як «рухається» земля. Це кроти взялися до праці - риють свої кротовини. І вони у підземеллі весну відчули! Запримітили: кріт ніколи не буде рити кротовини нижче рівня імовірної повені. Мудрі звірята!

...Кіт в обідню пору, коли сонце високо піднялося, ліг на порозі хати і солодко задрімав. Мружиться, муркоче, отримуючи задоволення від першого весняного тепла. А взимку кота не можна було вигнати з хати, все грівся біля печі.

...Верба і береза ще не розпустилися. Зате зацвіли підсніжники і проліски. Навіть барвінок зацвів на добре відкритих сонцю місцях (а цвіте він аж у квітні)... Потішила жовтими квіточками-сонечками мати-й-мачуха (підбіл). Дитиною не міг второпати: чому так назвали рослину? Старші люди підказали: зверху зелений листочок холодний (приклади долоню), а внизу він сірий, пухнастий і... завжди тепліший.

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства

м. Львів

 

 

 

Приємна несподіванка очікувала на мене. Нещодавно отримав поштою бандероль від Богдана Ладаная, відомого журналіста з Бойківщини (с. Містковичі Самбірського району). А у ній — дві книги автора «Духовне джерело» і «До світла знань», з теплими автографами, щирими побажаннями та ще й лист, такий же теплий і щирий.

З Богданом Ладанаєм ми знайомі років 7-8, але тільки заочно. Не раз читав його дописи у газетах, журналах. А він, виявляється, читав мої журналістські та літературні спроби у ЗМІ (навіть друкувалися і друкуємося в одних і тих же виданнях), і це, коли я ще був школярем, і коли вже став студентом-журналістом.

Завдяки сучасним комунікаціям не так уже й важко знайти один одного. Богдан Ладанай першим «вийшов» на мене. Були телефонні розмови. Скільки цікавих порад, добрих побажань, слів заохочень до творчості почув від нього, відчув моральну підтримку! Отож вирішив підготувати огляд двох надісланих мені книг. Та спочатку кілька слів про автора. Скористаюся біографічними довідками, надрукованими саме у цих виданнях.

* * *

Богдан Ладанай - професійний журналіст. Понад 40 років віддав газетярській справі як штатний працівник, зокрема газети «Новини Самбора». Член Національної спілки журналістів України. Переможець і призер багатьох творчих конкурсів серед журналістів і друкованих ЗМІ на обласному і Всеукраїнському рівнях.

Секретаріат НСЖУ нагородив його почесним знаком НСЖУ. На державному рівні йому присвоєно почесне звання «Заслужений журналіст України».

Упродовж десятиріч він активно співпрацює з багатьма редакціями обласних та Всеукраїнських газет і журналів, а також з періодикою української діаспори у США, Канаді, Австралії... Нині його матеріали часто друкуються в газетах «Благовіст», «Добрий господар», журналі «Перець. Весела республіка». Автор 14 книжок для ерудитів, дві з яких перевидано. Загальний тираж книжкових видань - 20 тисяч примірників.

Богдан Ладанай - у числі 100 майстрів-сміхотворців України, чий творчий доробок видрукувано в колективному збірнику «Сатирична сотня діє...» (2016 р.). Гарних результатів досягнув у 2016 і 2017 рр. Його удостоєно двох нагород: у м. Червонограді (Львівська обл.) став лауреатом літературного конкурсу ім. Володимира Дроцика та дипломантом I ступеня III Всеукраїнського літературного конкурсу ім. Леся Мартовича (м. Жовква, Львівщина). Роками раніше його творчі доробки високо оцінили на літературних конкурсах у Білій Церкві (Київська обл.), Коростені (Житомирська обл.). Він є лауреатом Всеукраїнського творчого конкурсу «Українська мова - мова державна!».

На основі багатого і різноманітного матеріалу книг Богдана Ладаная в закладах освіти, культури, молодіжних осередках організовують турніри для кмітливих і допитливих - КВК, «Хочу все знати!» тощо.

Займається наш автор і громадською роботою. Обирався депутатом Самбірської районної ради. Упродовж багатьох років - член оргкомітету і журі Бойківського літературно-краєзнавчого конкурсу ім. Мирона Утриска, який має статус Всеукраїнського.

У 2010 році, коли в Турці на Львівщині відбувався Другий Світовий конгрес бойків, Богдана Ладаная поіменовано достойником «Золотого фонду Бойківщини». Його ім'я внесено в Почесну книгу-альманах «Золотий фонд Бойківщини».

Невтомний журналіст має ще одну важливу державну відзнаку - «Почесний донор України»!

* * *

Книга «Духовне джерело» (Львів: «Тріада плюс») адресована людям різних за віком, родом занять. У ній - вікторини (за книгами БібліЇ), кросворди, головоломки релігійного змісту (такі часто друкують церковні видання), чимало різноманітної інформації у цікавих фактах. Але ця книга не для разового читання, а для вивчення, осмислення.

В анотації до неї написано: «Читаючи «Духовне джерело», віримо, підвищите свій інтелектуальний рівень, матимете серйозну духовну і текстову основи для щоденних розважань, зможете відстояти правду при потребі».

Автор таки досяг мети! Наголошуємо: книга не для разового читання, а вдумливого вивчення! Вона - спонукання до мислення, роздумів, пошуку. Принаймні, ті ж кросворди. У виданні кількома сторінками після самих кросвордів є відповіді на них, розгадки. Однак для вдумливого, мислячого читача, який сам прагне пошуку, таке - «не цікаво», хіба що тільки перевірити себе і звірити відповіді. Він буде шукати, думати, він буде логічно мислити, він буде читати і вивчати Святе Письмо. Це - таки спонукання для розвитку ерудиції!

Книга рясно усипана перлами-афоризмами зі Святого Письма, цитатами з творів видатних філософів, богословів.

Про цікавість і глибокий зміст книги говорять самі назви розділів: «Біблія в запитаннях і відповідях», «Біблія в цифрах і фактах», «Святі покровителі», «На різдвяному столі - смаколики», «Великодня мозаїка», «На писанках є свої символи»... Назви розділів я зумисне взяв вибірково. Важливо й те, що Богдан Ладанай вдало поєднав у текстах церковну (християнську) і народну традиції. Це глибше розкриває духовну культуру нашого народу, дух української нації. Бережімо своє!

Блискучу передмову «Захоплююча мандрівка у світ біблійних сюжетів» написав до книги священик Дмитро Сенейко. У ній читаємо: «Біблійні, християнські мудрість і розум, тобто мислення й знання, які черпаємо із рядків Святого Письма, є завжди актуальними, унікальними і неповторними порівняно з рештою джерел людського розумування... Лише та людина, яка кохається у пошуку мудрості й розумовому збагаченні кожної хвилини свого буття, відчуває повноцінність, цілеспрямованість і мету свого існування». Й інше: «Запропонована дорогому читачеві книга з серії «Кмітливим і розсудливим» «Духовне джерело» Богдана Ладаная є чудовим запрошенням глибше пізнати глибини Найпершої Мудрості з-поміж усієї розумової спадщини людства - Книги книг, а також християнства». Вважайте, що цими словами духовний отець поблагословив на друк рукопис книжки Богдана Ладаная.

* * *

Ми часто говоримо: «Бог і Україна - понад усе!». Та, мабуть, мало хто належно замислюється над цим патріотичним гаслом, його глибокою сутністю та змістом.

Замислитись над цим, поглинути в океан знань допоможе наступна книжка Богдана Ладаная «До світла знань: на підмогу ерудитам» (Львів: «Тріада плюс»).

За структурою, композицією вона дещо повторює попередню рецензовану нами книгу (втім, як й інші його книжкові видання), але й має свої особливості, відмінності. І, звісно, годі не сказати про новизну інформативного матеріалу, яким автор постійно розширює світ знань свого читача. От якби цей читач ще й був послідовним, настирливим»

«У новій книзі для читача Богдан Ладанай підготував чимало справжніх несподіванок. Неодмінно зацікавить розділ «На життєвих перехрестях», добірка унікальної довідкової інформації. А це якраз матеріал для молодих і старших. І пожива на щодень спраглим знати більше», - читаємо в анотації.

Як на мене (читача), то найбільше припав до душі розділ «Кетяг цікавих фактів про Україну». Ні, не тому, що він перший у книжці. Тут приховалося щось глибше, духовне. Твій світ починається з отчого порога. З десятків ягідок-фактів утвориться кетяг калини. А згодом таких кетягів калини можна назбирати на розкішний дівочий вінок, потім - на розлогий кущ калини. Дивись, а там виросте «калиновий гай». Дозбируйте їх, юні читачі! Насамперед звертаюся до вас.

Не менш цікавий розділ (в унісон попередньому) «Історія України в датах».

Шанувальникам футболу запропоновано «футбольні вікторини» та ще й низку цікавих фактів про цю гру мільйонів.

...А чи не здивує вас, що у мові ескімосів для найменування снігу існує більше 20 слів... (Є у книзі цікавинки про світ!).

Згадуваний розділ «На життєвих перехрестях» - цикл майстерно написаних новел, де кожна подія глибоко пережита автором. Тільки читай, насолоджуйся і співпереживай з тим, хто написав.

Популяризує Богдан Ладанай і своїх краян, письменників-бойківчан. На сторінках книги цитати з творів Романа Пастуха, Андрія Грущака, Івана Гнатюка (на жаль, уже покійного поета)... А як було б обійтися без Великого Бойка Івана Франка?!. Окремим з них присвячено вікторини, кросворди.

Передмови до книг Богдана Ладаная часто пише його побратим Микола Сенейко, журналіст, секретар Всеукраїнського об'єднання «Письменники Бойківщини».

* * *

Чітко вираженої фрази, що саме батьки (не «звалюймо» все на школу) повинні першими виховувати своїх дітей у дусі духовності, патріотизму, знання історії, культури рідної України, прадавніх традицій народу, спонукати до читання духовної літератури, зрештою, Доброї Книги (художньої, публіцистичної, науково-популярної...) у рецензованих нами книгах Богдана Ладаная не знайдеш. Однак автор «між рядками» підводить читача саме до цієї концепції, думки. І це дуже важливо! Хто шукає - той знайде!

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства

м. Львів

 

 

 

Редакція газети “Панорама” (м. Червоноград) виступила з доброю і цікавою ініціативою: вона регулярно друкуватиме твори слухачів і членів місцевого відділення Міжнародної (Малої) Академії літератури і журналістики. Отож у червоноградських маліжан з'явилася ще одна «друкована трибуна». Спасибі редактору газети Галині Панасюк!

До речі, «Панорама» і до того часу друкувала вірші, прозу юних авторів, розповідала про творчі заходи, проведені Червоноградським відділенням МАЛіЖ, бувало, що і безкоштовно подавала рекламу, але й далі залишається зацікавленою у їхніх дописах, хоче популяризувати дитячу та юнацьку творчість.

(Прес-служба Червоноградського відділення МАЛіЖ)

 

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.