У дохристиянський період Київської Русі своєрідним явищем була архітектура. Будівельні досягнення русичів викликали шану чужоземців. Слов'янські цивільні та оборонні споруди виявились досить складними. На землях, заселених слов'янами, виникали значні й численні міста. Перші з них засновані ще задовго до появи християнства як державної релігії і датуються VII-VIII століттями. Найпершими в Подніпров'ї зародками міст були, ймовірно, Володимирівка (найбільше поселення Трипільської культури), Більське та Кам'янське городища. Німецькі і візантійські мандрівники говорили про Русь IX-X століть, як про країну з великим числом міст. Скандинави віддавна називали східнослов'янські землі «краєм міст». З часом їх число стрімко зростало.
На кінець X століття у Київській Русі існувало 24 міста. Найвідоміші з них - Київ, Чернігів, Перемишель, Червень, Вишгород, Білгород, Іскоростень, Вручай, Любеч, Туров, Пересічен.
В XI столітті з'явилося ще 64 міста. Серед них - Берестє, Белз, Володимир, Буськ, Пінськ, Прилуки, Дорогобуж, Ізяслав, Луцьк, Теребовля, Стародуб, Новгород-Сіверський.
У XII столітті виникло ще 134 міста, зокрема Галич, Дорогочин, Путивль, Глухів, Острог.
У XIII столітті засновано 47 міст - Холм, Львів, Кременець та ін.
Загальна відома кількість міст Київської Русі у IX-XIII століттях - близько 300. Вони за своїми розмірами, системою укріплень, благоустроєм нічим не поступаються багатьом тогочасним містам християнської Європи.