(Картинки з життя)
Ще до початку російського вторгнення в Україну студент Володя отримав «законну» тисячу гривень за вакцинацію від короновірусу.
- На що їх витратити? - розмірковував. - На книги?.. Вдома і так велика бібліотека, не всі книги прочитав. Тим паче, що регулярно відвідую центральну міську і студентську бібліотеки. В Інтернеті можна знайти необхідну інформацію. Піти у театр?..
Аж раптом почалася війна. Володя не вагався. Натиснув кілька клавіатур на мобільному телефоні і надіслав «законну» тисячу ЗСУ.
Аналогічно вчинили його батьки. А бабуся віддала українському війську 500 гривень зі своєї мізерної пенсії.
Молодці!

Ні-ні! Ці сітки не рибальські, браконьєрські, а маскувальні. Така нагальна потреба виникла з новою хвилею російської війни  супроти України. Майстерню облаштували у Народному домі міста (з відомих причин не вказую географічних назв, конкретних координат). Займаються справою волонтери, які вже мають досвід плетіння сіток, починаючи з 2014 року. Навчаються ремеслу й інші охочі, небайдужі люди, зокрема школярі, у яких, на жаль, вимушені канікули.
Аналогічний цех функціонує у сусідньому селищі міського типу.
Парадоксальний випадок: на одній із сіток мама нашила етикетку чи то ще якусь позначку зі своїм прізвищем та ініціалами. Зробила це навмання, «на авось!». І це ж мало так статися... Ця маскувальна сітка якраз потрапила до рук її сина, який захищав Україну від сепаратистів у тодішній зоні АТО. Мамин оберіг...

Три тисячі гривень переказала на рахунок ЗСУ Міжнародна (МАЛА) Академія літератури і журналістики, яка діє під егідою ЮНЕСКО. (Таке відділення МАЛіЖ є і в Червонограді). Частина цих коштів - членські внески юних слухачів Академії. Хоча мізерна пожертва, але щира, дитяча. Тим паче, як прикро, коли на війні гинуть безневинні діточки!
Діти боляче сприймають і переживають війну. Адже там, на фронті, воюють їхні батьки, старші брати, племінники, хресні батьки, родичі.., всі, хто захищає Україну від російського вторгнення. Вони повсякчас наражаються на небезпеку. Їм потрібні належний військовий одяг, зброя, сухі пайки... Це у нас є. Спасибі й дружнім країнам, які зміцнили й зміцнюють обороноздатність українського війська. Головне - Вас чекають удома!
Маркіян ЛЕХМАН,
студент Української академії друкарства

Четвер. 3.03.2022 р. 9-та година ранку. У церкві Воздвиження Чесного Хреста с.Добрячин Червоноградського району з ініціативи пароха о.Романа Білецького відбувся молебень за Україну, українське військо, яке доблесно захищає рідну землю від ворожих російських сил, мир і спокій в усьому світі. Хоч це був будень, але зібралося чимало парафіян - і дорослих, і дітей. Справді, у дітей зараз вимушені канікули. Проте щонеділі, а ще влітку під час великих церковних свят ці діти регулярно відвідують Богослужіння, займаються у катехитичній школі. Такі духовні заходи (молебні за Україну) стануть регулярними.
Аналогічно чинять в інших храмах (не тільки греко-католицьких). Адже щира молитва - всесильна!
А ще слід нагадати, щоб щодня кожен о 15.00 удома, в дорозі, на робочому місці (якщо дозволяє час) індивідуально помолився за Україну, бо це стане спільною молитвою, наче у храмі, а ввечері прочитав вервицю.
Тарас ЛЕХМАН