Кожного Богослужіння ченці Кристинопільського монастиря отців-василіян, парафіяни монастирської церкви Святого Юра, що в Червонограді, моляться за здоров'я і збереження життя українських бійців, які стали на захист рідної Вітчизни від російського окупанта. Моляться і за бійців-добровольців з Білорусі, Грузії, емігрантів-чеченців.., які прийшли на допомогу ЗСУ. «Легіонерами», як це любить вторити російська пропаганда, їх аж ніяк не назвеш, бо легіонерам платять. А тут... Захищаючи Україну, вони захищають від Росії суверенітет своїх держав, борються проти деспотів-правителів, диктаторів. У такому випадку для УГКЦ не є вже кардинально важливим, що бійці належать до різних конфесій, церков, віросповідань. Бог над нами - Один, і всі ми Його діти. Він почує щиру молитву кожного і за кожного. Тільки діти бувають чемні, які люблять Бога, люблять ближнього і нікому не хочуть причинити зла, а є й нечемні, які забули про Бога.
Звертаються у молитвах до Святого Юрія-Побідоносця, Переможця, який є небесним опікуном усього доблесного воїнства, що бореться з лихими силами.
Особлива молитва - до чудотворної ікони Кристинопільської Божої Матері. (Зберігається у монастирі). Вона не одного зцілила, здавалося б, від невиліковних недуг, повернула зір незрячим. Свого часу врятувала Кристинопіль і край від пошесті чуми. Тоді навколо містечка здійснювався обхід з чудотворною іконою.
Милість Пресвятої Богородиці, покровительство Святого Юрія-Побідоносця через щиру молитву та беззастережну віру врятують Україну і від російської чуми!
Маркіян ЛЕХМАН,
студент Української академії друкарства

Червоноград. Широкопрофільний (за розмаїттям пропонованих на продаж товарів) магазин АТБ. Пишу ці рядки не заради реклами, а заради вдячності працівникам торгового закладу і небайдужим покупцям. Зрештою, мережа магазинів АТБ аж ніяк не потребує зайвої реклами. Вона і так популярна.

...Навпроти розрахункових кас розташовано два доволі величеньких контейнери-візки.

Над ними прикріплено видруковані написи: «Збір продуктів харчування для військовослужбовців ЗСУ» та «Збір продуктів харчування для бійців міської територіальної оборони». Хоча субота, вихідний, 9-та година ранку. Здавалося б, багатьом мешканцям міста хочеться поспати зайву годинку-другу після виснажливого трудового тижня, але торгова зала магазину вже заповнена покупцями. Так само заповнені «крамом» волонтерські контейнери-візки. У них - мінеральна вода у пляшках, макарони, крупи, мандарини, яблука, консерви, вафлі, печиво, кава, чай.., засоби особистої гігієни - мило, зубна паста, гель для гоління... Можна скласти кількасторінковий прейскурант товарів, які пропонують цього дня в АТБ. Скільки товару щодня збирають, якими шляхами доставляють його до українських бійців, звісно, писати не будемо. Але переконався, що червоноградцям нічого не шкода для Українського Війська.

Підходить до контейнерів-візків дівчина, років 13-14. Кладе у кожний контейнер по плитці шоколаду. Про що вона думає у цю мить?.. А, може, таке:

- Хай в українських бійців життя буде солодким! Ці плитки шоколаду неодмінно потраплять до рук мого тата і старшого брата, які зі зброєю в руках захищають Україну від російського окупанта. Хай вони повертаються живими і з Перемогою над агресором...

Дай Боже, щоб мрії дівчинки якнайшвидше здійснилися! Тішить і те, що у нас багато свідомих громадян. Таку націю не здолати!

Тарас ЛЕХМАН

Червоноград. Широкопрофільний (за розмаїттям пропонованих на продаж товарів) магазин АТБ. Пишу ці рядки не заради реклами, а заради вдячності працівникам торгового закладу і небайдужим покупцям. Зрештою, мережа магазинів АТБ аж ніяк не потребує зайвої реклами. Вона і так популярна.
...Навпроти розрахункових кас розташовано два доволі величеньких контейнери-візки.
Над ними прикріплено видруковані написи: «Збір продуктів харчування для військовослужбовців ЗСУ» та «Збір продуктів харчування для бійців міської територіальної оборони». Хоча субота, вихідний, 9-та година ранку. Здавалося б, багатьом мешканцям міста хочеться поспати зайву годинку-другу після виснажливого трудового тижня, але торгова зала магазину вже заповнена покупцями. Так само заповнені «крамом» волонтерські контейнери-візки. У них - мінеральна вода у пляшках, макарони, крупи, мандарини, яблука, консерви, вафлі, печиво, кава, чай.., засоби особистої гігієни - мило, зубна паста, гель для гоління... Можна скласти кількасторінковий прейскурант товарів, які пропонують цього дня в АТБ. Скільки товару щодня збирають, якими шляхами доставляють його до українських бійців, звісно, писати не будемо. Але переконався, що червоноградцям нічого не шкода для Українського Війська.
Підходить до контейнерів-візків дівчина, років 13-14. Кладе у кожний контейнер по плитці шоколаду. Про що вона думає у цю мить?.. А, може, таке:
- Хай в українських бійців життя буде солодким! Ці плитки шоколаду неодмінно потраплять до рук мого тата і старшого брата, які зі зброєю в руках захищають Україну від російського окупанта. Хай вони повертаються живими і з Перемогою над агресором...
Дай Боже, щоб мрії дівчинки якнайшвидше здійснилися! Тішить і те, що у нас багато свідомих громадян. Таку націю не здолати!
Тарас ЛЕХМАН

(Картинки з життя)
Василь понад двадцять років працював на шахті підземним електрослюсарем. Вийшов на пенсію не за віком, а за підземним трудовим стажем і через захворювання на силікоз. Ця небезпечна хвороба, яка вражає легені, відома багатьом гірникам, належить до категорії професійних захворювань.
Півроку тому переніс складну операцію на стравоході. Довго оговтувався після неї. Лікарі буквально витягнули Василя «з того світу».
Коли розпочався російський наступ на Україну, не міг спокійно сидіти біля екрана телевізора і байдуже спостерігати за подіями, мовляв, поки що це мене не стосується... Не вагаючись, вступив до лав територіальної оборони. Зі сім'єю не радився. Тільки, як кажуть, «поставив перед фактом».
Удома залишилися дружина Тетяна і син-школяр Богдан.
Варту несе не в рідному Червонограді, а в інших регіонах Прибузького краю.
- Я - перший, куди пошле керівництво тероборони, - віджартовує Василь.
Буває, що з'явиться на один-два дні додому, і знову вирушає у «бойове відрядження» (інакше цю місію не назвеш) на 4-5 днів.
Дружина поспіхом готує канапки, пече пиріжки, закуповує консерви... А Василь тим часом заспокоює її:
- За харчі не переживай! Ми - не гниле москальське військо, яке не має що їсти, грабує продуктові крамниці, забирає останній кусень хліба у мирного населення. З харчами нам належно допомагають місцеві мешканці, регулярно навідуються волонтери. Так що навіть у часи Великого посту не доводиться постити...
Про деталі, подробиці служби Василь ніколи не розповідає, як і належить у воєнний час. Але завжди почувається бадьорим, упевненим (радше - самовпевненим). І ця бадьорість та впевненість передаються іншим. Віримо у таких бійців!
Тарас ЛЕХМАН