Різдво нашого Господа Ісуса Христа — одне з найвеличніших свят у церковному календарі, у традиціях українського народу. Християни східного обряду завжди відзначають його 7 січня. Не менш значимим є й Святий Вечір, 6 січня. Подія про народження Ісуса Христа детально описана євангелистами Матеєм і Лукою.

За часів правління кесаря Августа був виданий наказ про загальний перепис населення в Римській імперії. Згідно з ним кожен ізраїльтянин, житель Святої Землі, повинен був пройти перепис у тій місцевості, звідки походить його рід. Тоді Юдеєю правив ізраїльський цар Ірод, щи підпорядковувався римському кесареві. Ірод виявився злою, жорстокою людиною. Народ його не любив і боявся.

Йосиф і Марія, обоє нащадки царя Давида, повинні були піти до Вифлеєму, аби там відбути юридичну процедуру перепису. Вифлеєм (Давидове місто) виявився малим, і коли Йосиф і Марія прибули, там уже не було місця на нічліг. Тим часом смеркало. Тож вони прилаштувалися в убогій стаєнці для овець. Тут Діва Марія народила Сина — Ісуса. Повивши Дитятко Боже пеленами, положила Його в яслах на сіні. І так сповнилося пророцтво старозавітнього пророка Михеї: у цій стаєнці почав своє земне життя Той, Хто став Дорогою, Правдою і Життям”. (Івана, 14: 6).

Детальніше:“НОВА РАДІСТЬ СТАЛА...”

(ДО МИКОЛИ НЕ ЖДИ СПРАВЖНЬОЇ ЗИМИ)

Свято Миколая з нетерпінням чекають не тільки діти, а й дорослі — дбайливі господарі. Бо ще у давнину за його днем (19 грудня) визначали майбутній врожай хліба і прогнозували погоду. Просили у Святого Чудотворця вдосталь снігу і міцного морозу, адже тоді вдосталь вродить зерна. У народі кажуть:

- На Миколая приходить справжня зима.

- До Миколи не жди доброї зими ніколи.

- Миколай бородою трясе і снігом дорогу стелить.

Детальніше:МИКОЛАЙ-СИНОПТИК

Один з днів, коли знахарі збирали лікарські трави (зілля), припадав у давнину на свято Симона Зилоти (23 травня; а за старим стилем — 10 травня). Відтак постав своєрідний зільницький обряд. Почасти, як стверджують етнографи, він зберігся і тепер, зокрема на Волині та у Карпатах.

Участь у ньому брали лише жінки й молодиці. Зібравшись в одній хаті напередодні свята, жінки смажили яєшню, варили вареники, готували інші страви та гуртом ішли до лісу, у поле, на луг, леваду збирати цілющі квіти і трави. До цього “рослинного списку” входили (і входять) золототисячник, ромашка, череда, ведмежі вуха, м'ята, полин, деревій, п'ятилисник та інші дари зеленої аптеки. Зілля намагалися збирати до схід сонця, коли ще не випала роса, і то робили потайки від чужого ока. Тож у лісі жіночки-збиральниці розходилися подалі одна від одної. При цьому нерідко виголошували магічні замовляння. Приміром:

Детальніше:ОЙ ЗБИРАЮ ЗІЛЛЯ НА СИМОНА...

25 січня у церквах східного обряду вшановують Святу Тетяну — мученицю. Вона народилася на початку III століття у знатній римській родині, яка сповідувала християнство. Тож батьки також навчили донечку Святій Правді. І хоч тогочасний правитель імперії Олександр Север дозволяв християнам сповідувати їхню віру, все ж деякі його урядовці — затяті язичники (а серед них — Ульяміян) потайки від правителя чинили навпаки — переслідували християн.

Тетяну за її християнське віросповідання схопили і привели на суд. Але жодні намовляння суддів, солодкі обіцянки, а згодом жорстокі тортури ката не змусили юну красуню зректися Ісуса. Коли після чергових бичувань Тетяну кидали у в'язницю і тільки двері зачинялися на засув, до неї враз з'являлися ангели і гоїли нанесені катом рани. Цього дива перфект Риму Ульяміян ніяк не міг збагнути і, сповнений злоби, наказав палачам стяти Тетяні голову мечем. Її стратили близько 225 року. Деякі джерела вказують на 226 і навіть на 235 роки. Разом з нею стратили й батька-християнина.

Детальніше:ЯКА ТЕТЯНА — ТАКІ ВЕСНА І ЛІТО