Головосіки — народна назва церковного свята Усікновення Голови Святого Пророка Предтечі та Хрестителя Господнього Івана, яке християни східного обряду відзначають 11 вересня, сповнене не тільки багатьох церковних “табу” (передусім -  обов'язкового строго посту), а багатьох народно-побутових пересторог.

Цього дня практикуючі християни справді дотримуються строгої дієти. Цікавий факт: Усікновення — єдиний день у році, коли варити та їсти борщ стає гріхом, бо і грішно нарізати для нього різні овочі (капусту, буряк, картоплю, моркву...). У цей день взагалі нічого не можна споживати, що зовні нагадує людську голову. Також не можна нічого різати та гострити, брати до рук ріжучі предмети — ніж, сокиру, сікач, серп... Навіть хліб треба ламати руками. (Щоправда, тепер у магазинах продають заздалегідь нарізаний хліб). Картоплю варили лише в мундирах, та й то зрідка, бо і вона нагадує людську голову. На обід найчастіше споживали кашу.

Детальніше:НА ГОЛОВОСІКИ — ДЕНЬ ПІСНИЙ...

Святі чудотворці, брати лікарі Косма і Дам'ян (вшановуємо 14 липня) жили у другій половині III століття недалеко від Риму. Були вбиті із заздрощів лікарем-язичником (власне, за його доносом) 284 року. В описі життя цих святих християн говориться, що “вони одержали від Бога дар зцілення і лікували усілякі хвороби”, а ще навертали людей до християнства. За медичні послуги плати не брали, тож їх назвали “безсрібниками”. І тепер до них часто звертаються за допомогою у молитвах.

День пам'яті Святих Косми і Дам'яна відзначають двічі на рік (вдруге — 14 листопада).

Липневий час у селянському побуті дуже напружений, тому святкування влітку не було таким поширеним, як восени. У цей час збирають перші овочі, косять сіно (другий покіс), в окремих регіонах жнивують. Кажуть: “Кузьма і Дам'ян пішли — всіх на косовицю повели”; “Прийшли Літні Косма і Дам'ян — скинь жупан”. Адже цієї пори — найспекотніші дні. Спекотно стає селянам і від праці.

Різдво Пресвятої Богородиці, Другу Пречисту (21 вересня) святкуємо як день, коли почалися здійснюватися замисли Божі щодо спасіння роду людського від диявола і до Життя Вічного. Окрім церковної традиції це свято цікаве в українській народно-побутовій обрядовості, має воно й аграрний зміст, бо “до Другої Пречистої у полі вже чисто”.

За народними спостереженнями на Другу Пречисту в Україні (принаймні, на більшості терен) встановлювалася дощова погода. Часто кажуть: “Прийшла Перша Пречиста (Успіння, 28 серпня) — одягла природа намисто, а прийшла Друга Пречиста — взяла комарів нечиста”.

Із Другою Пречистою збігається друга зустріч осені, завершується друге “бабине літо”. За традицією жінки зустрічали осінь біля води, водили хороводи навколо найстаршої жінки. Також пекли коровай, котрим “пригощали” духів-покровителів, дякуючи за ту допомогу, яку вони начебто надають людям в отриманні щедрих урожаїв. Все ж церковна традиція витіснила такий обряд.

З трепетом чекали цього свята українські жінки, які в день Другої Пречистої молилися до Богородиці, щоб оберігала сім'ю від усього лихого і благала Господа дарувати всім домочадцям здоров'я душевне і тілесне. Бездітні жінки зумисне замовляли церковні Богослужіння та влаштовували для старців і бідних обіди, щоб ті молилися до Богородиці “за їхніх дітей”. Молилися й за померлих діточок і свідомо втрачених дітей.

26 липня у церквах східного обряду відзначають Собор Архистратига Гавриїла. У народі цей день називають Літнього Гавриїла, частіше — Літнього Гаврила (даруйте за таке панібратство). Його ще вшановують 8 квітня — свято Весняного Гавриїла, яке відразу слідує за Благовіщенням. Саме він сповістив Діві Марії, що та народить Сина Божого.

Народні багатовікові спостереження за погодою підказують: якщо на Гавриїла сильна злива з грозою, то це на дощову осінь.

Однак це свято (воно не належить до великих церковних) пов'язане й з багатьма забобонами, пересторогами. Отож, якщо Гаврилів день випав на середу чи п'ятницю, то не варто розпочинати якусь важливу справу, бо, мовляв, нічого путнього з цього не вийде. Краще обмежитися дрібними хатніми справами...

Але не вдавайтеся до марновірства, адже це — великий гріх!