Ще наші предки запримітили (і то без жодних астрономічних приладів), що найкоротші ночі починаються з 18 червня - у свято мученика Дорофея. Але літнє сонцестояння припадає на 22 червня. Це - найдовший день року та найкоротша ніч, яку називають Кириловою, на вшанування пам'яті Святого Патріарха Кирила Олександрійського (його якраз поминають у церквах).

Тиждень сонцестояння - найсвітліша пора року. Після 25 червня (свята преподобного Петра Афонського) сонце повертає на зиму, а літо повертає на спеку.

Колись у Кирилову ніч маловірні люди боялися лягати спати, щоб не потрапити під вплив лихих сил. Тільки сонного вони візьмуть. Отож сідали на лавчині чи кріслі біля віконця і чекали світанку.

У народі кажуть:

- Прийшов Дорофей - привів горобині ночі (можуть бути грози і блискавиці).

- Погода на Дорофея тепла і ясна - зерно буде велике.

- Кирилова ніч світла, зоряна, без дощу - довго протримається гарна погода.

- Кирилова ніч з дощами - підуть гриби.

- Варфоломій і Варнава (24 червня) дня увірвали, а ночі доточили. Адже, хоч непомітно, але починаючи з цього дня сутінки сповивають землю раніше.

Завершує тиждень літнього сонцестояння Петро-сонцеворот (25 червня- свято Петра Афонського), коли сонце скорочує хід, а місяць іде на зростання.

Тарас ЛЕХМАН

 

 - Червень рум'яний ледачих не любить.

- У червні працюй косою і граблями.

- Червень кличе на покоси.

- У червні в коморі пусто, та на полі густо (зріє хліб).

- Повів червень на роботу.

- Червень сталий - буде грудень досконалий.

- Туман ранковий у червні - на гожу днину.

- У червні батько-овес лише до половини виріс.

- Червень спекотний і сухий - боровиків не буде ні влітку, ні восени.

- Дрібні дощі у червні - на прибуток у вуликах.

- Шипшина цвіту не розкрила - буде дощ.

- У червні яка вечірня зоря - такий наступний день.

- Гречка цвіте рясно - на гаряче літо.

- Жарина в багатті тліє яскраво - очікується негода; швидко покривається золою - буде ясна погода.

- Багато печериць - буде мало хліба.

- Гнізд осиних багато - зима буде сувора.

- Кажани літають після заходу сонця - на ясну і теплу погоду.

- Колючки на вінчику чортополоху за ясної стійкої погоди набувають горизонтального, а за похмурої - вертикального стану.

 

 

16 червня вшановуємо Святого Лукіана, а днем пізніше (17 червня) — Святого Митрофана. Ці два дні дещо пов'язані у народному календарі українців.

Існувало повір'я: на мученика Лукіана напередодні Митрофана не лягай рано спати, а спостерігай звідки вітер дме. Якщо тягне з півдня - значить вродять ярові, а якщо південно-східний вітер - до вологого літа. Отож, дощ іде не коли просять, а коли сіно і хліб косять.

- Випав дощ на Митрофана - він може йти сорок днів.

- Митрофан - червоний сарафан. Якщо на небі багато яскравих квітчастих зірок - буде стійка добра погода.

- На Митрофана вітер з півдня - добрий ріст ярини; з «гнилого кутка» (північно-західний) - чекай негоди; з півночі - жито заллє.

- Сильні роси на Лукіана й Митрофана - вродять льон і коноплі.

Спостерігали і таке:

- Сіль стає вологою - на дощ.

- Скло пітніє - до дощу.

- Вечірній туман оповив сонце - чекай дощу.

- Павук нерухомо сидить посередині павутиння - бути негоді.

- Промені сонця темніють - до сильної грози.

- Після тривалої погоди чекай затяжної негоди.

 

Про тиждень сонцестояння читайте ТУТ

 

 

Через тиждень після Трійці і завжди у понеділок розпочинається Петрів піст (Петрівка), який завершується 12 липня у свято Верховних Апостолів Петра і Павла. Отож його тривалість (цього року він розпочинається 15 червня) залежить від «рухомого» свята Воскресіння Христового, Великодня.

Установлення й дотримання цього посту було важливим не тільки з огляду на церковні правила, а й на певні соціальні мотиви. У давнину, коли селяни жили здебільшого з достатків, які отримували із свого поля, городу, у декого тієї пори вже вичерпувалися торішні запаси хліба, а новий хлібний врожай ще не час збирати, не ставало й запасів городини. Поросят, курей берегли на великі церковні свята, родинні оказії. Тому доводилося жити впроголодь (вважайте - постити).

12 червня, за східним церковним календарем, вшановуємо Святого Ісаака Далматського — оборонця Христової віри, який різко виступив проти єретиків-аріян, за що, з наказу правителів-віровідступників, його не раз піддавали жорстоким тортурам, однак не змогли зломити твердості духу Правдивця (так його величає Церква).

Ісаак брав участь у II Вселенському Соборі, що відбувся у Царгороді 381 року. Заснував свою чернечу обитель (монастир), де зібралися ревні послідовники правдивої Христової віри, а не ті, що спотворювали вчення Ісуса Христа. Помер у глибокій старості 386 року, призначивши наступником свого учня Далмата, від імені якого став спочатку називатися монастир, а потім чернеча спільнота (згромадження), яке тепер діє в багатьох країнах світу.

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.