19 жовтня вшановують Святого апостола Тому (або ж Фому) — одного з дванадцятьох учнів Ісуса Христа.

Про цей день у народному побуті українців кажуть:

- На Фоми великі засіки.

- Фома засіками багатий.

- Фома добре хліба намолотив.

- Прийшов Фома - багаті корма.

- Прийшов Фома - все бери задарма.

- На Фоми і бідний селянин паном почувається.

- Фома любить одягнути валянки і теплу шубу (нагадування про мороз і сніг).

- Фома тепло краде, тому лист опаде.

- На Фоми осінь крутить рижу заметіль.

- Запасайся до Фоми, то взимку не буде біди.

- Нема запасів до Фоми, тоді голодний сиди.

- Фома каже: «Берися, бо як зима прийде, то хоч і схочеш взяти, та вже не візьмеш».

- Якщо до Фоми ще туманно і тепло, летить довге павутиння - і далі очікується сприятлива осінь, сніг не скоро випаде.

- Холодний Фома - холодна зима; теплий Фома - то й тепла зима.

Найвеличніше свято осені, як за церковним так і за народним календарями, Покрова Пресвятої Богородиці (14 жовтня).

З його настанням, вважають у народі, починається зима. Тому кажуть:

- На Покрову до обіду осінь, по обіді - вже зима.

- Свята Покрова землю вкриє де листом, а де сніжком.

У цей день уперше запалювали у печах, щоб «розігріти їх на зиму». Традиційно брали дрова з вишні, яблуні, груші, аби ті дерева наступного року добре плодоносили, і говорили: «Свята Покрово, покрий нашу хату теплом, а господаря добром!». І від такого замовляння, були упевнені, всю зиму у хаті буде тепло.

Здавна в Україні вважають, що осінь (особливо між Покровою і Михайлом) - найблагодатніша пора для сватання і весіль. Отож юнки, яким надокучило дівувати, зверталися до Богородиці:

- Свята Мати Покровонько,

Накрий мою головоньку,

Накрий навіть ганчіркою,

Щоб не зостатися дівкою...

* * *

- Свята Мати Покровонько,

Завинь мою головоньку

Чи в шматину, чи в онучу,

Най ся дівкою не мучу...

* * *

- Свята Мати Покровонько,

Покрий землю сніжиною,

А мене, молоду, хустиною...

Та це лише кілька варіантів дівочих приповідок-прохань. У кожному етнографічному регіоні України їх побутує безліч.

Сьогодні Покрова - не тільки церковне, родинне, народне, а й національне і державне свято. Запорізьких козаки вважали Покрову своєю покровителькою та заступницею, а значить і покровителькою та заступницею всієї України. Свято Покрови - це і День захисника України, який відзначають на державному рівні.

Народний прогностик говорить:

- Якщо на Покрови вітер дме з півдня - зима буде теплою; із заходу - похмурою, з півночі або зі сходу - холодною.

- На Покрови зранку дме південний вітер, а ввечері - північний, тоді початок зими буде теплий, а потім настануть значні і тривалі похолодання.

- Якщо до Покрови листя з вишні опаде - зима буде теплою; а якщо тільки жовтіє - лютою і сніжною.

- Сніг не випав перед Покровою - зима не скоро настане.

- На Покрови випав перший сніг, то на Михайла (21 листопада) випаде справжній сніг.

9 жовтня — день пам'яті Святого апостола і євангеліста Івана Богослова, автора четвертого у Новому Завіті Євангелія, Одкровення і трьох Соборних послань. У народі свято називають - Івана Осіннього.

До цього дня намагалися завершити сівбу озимини, бо хто не завершив сівбу до Івана Богослова, той не вартий доброго слова; сіяти після Івана Богослова - марна праця, адже зерно піде за вітром. А якщо виникала нагальна потреба комусь допомогти зі сівбою (вдовам, сиротам, старшим самотнім людям, недужим), то, за доброю традицією, організовували толоку. Могли навіть допомогти добірним посівним зерном. Робили це за принципом: з кожного по мірці, чи, хоча б, по жмені...

Була й така добра традиція: у цей день молилися у церквах до Івана Богослова, щоб хлібні висіяні злаки дали щедрий врожай, хліба стало усім вдостіль.

Спостерігали:

- Якщо цієї пори ще літає багато комарів - зима не скоро прийде.

- Дуб почав скидати листя - на ранню зиму.

- Листя з клена чисто опадає - сувору зиму обіцяє.

6 жовтня — свято Зачаття Івана Хрестителя-Предтечі.

Хоча воно не належить до великих церковних, але цього дня намагалися нічого не заготовляти на зиму (ідеться про харчові запаси), бо, вважали, все почорніє. Тому навіть капусти не квасили, грибів не солили чи не маринували. Натомість дівчата і жінки бралися до традиційних народних ремесел - пряли, ткали, вишивали, в'язали одяг. Робили це здебільшого колективно (гуртом), збираючись почергово у когось у хаті, щоб робота йшла веселіше і поспівати можна було, та ще й сільськими новинами обмінятися. Тож починалися так звані «осінні бабські вечорниці», або «посиденьки». Тим паче, що з працею у полі до цього часу вже мали впоратися.

У народі кажуть:

- Осінь погідна - буде холодна зима.

- Хмари і помірний вітер - заморозків ще не буде.

- Хутро у зайців побіліло - зима близько.

- Мурашині купи з осені великі - на холодну зиму.