Церковне свято Воздвиження Чесного Животворного Хреста Господнього (27 вересня) у народі називають спрощено — Здвиження, Воздвиження, Чесного Хреста. Підтверджено багатовіковими спостереженнями, що цього дня птахи відлітають у вирій, настають похолодання, бувають приморозки, адже “земля на Здвиження ближче до зими движеться”.

У народі говорили, що на Здвиження гадюки та ящірки проводять ради-звіти, хто і як “літував”. Ті гади, які жалили влітку людей і тварин, не мають права на зимовий спочинок. А тому, коли з ранковим церковним дзвоном земля розступиться, щоб у неї увійшли плазуни, то нечестивих проженуть геть, бо таких і земля не приймає. У давнину навіть існували замовляння проти неприйнятих землею гадюк, адже на Здвиження вони стають особливо небезпечними, злими, прагнуть помсти, відчувають, що їм кінець, отож бо треба комусь нашкодити.

Детальніше:ЗДВИЖЕННЯ КЛИЧЕ ПТАХІВ У ВИРІЙ

Головосіки — народна назва церковного свята Усікновення Голови Святого Пророка Предтечі та Хрестителя Господнього Івана, яке християни східного обряду відзначають 11 вересня, сповнене не тільки багатьох церковних “табу” (передусім -  обов'язкового строго посту), а багатьох народно-побутових пересторог.

Цього дня практикуючі християни справді дотримуються строгої дієти. Цікавий факт: Усікновення — єдиний день у році, коли варити та їсти борщ стає гріхом, бо і грішно нарізати для нього різні овочі (капусту, буряк, картоплю, моркву...). У цей день взагалі нічого не можна споживати, що зовні нагадує людську голову. Також не можна нічого різати та гострити, брати до рук ріжучі предмети — ніж, сокиру, сікач, серп... Навіть хліб треба ламати руками. (Щоправда, тепер у магазинах продають заздалегідь нарізаний хліб). Картоплю варили лише в мундирах, та й то зрідка, бо і вона нагадує людську голову. На обід найчастіше споживали кашу.

Детальніше:НА ГОЛОВОСІКИ — ДЕНЬ ПІСНИЙ...

Святі чудотворці, брати лікарі Косма і Дам'ян (вшановуємо 14 липня) жили у другій половині III століття недалеко від Риму. Були вбиті із заздрощів лікарем-язичником (власне, за його доносом) 284 року. В описі життя цих святих християн говориться, що “вони одержали від Бога дар зцілення і лікували усілякі хвороби”, а ще навертали людей до християнства. За медичні послуги плати не брали, тож їх назвали “безсрібниками”. І тепер до них часто звертаються за допомогою у молитвах.

День пам'яті Святих Косми і Дам'яна відзначають двічі на рік (вдруге — 14 листопада).

Липневий час у селянському побуті дуже напружений, тому святкування влітку не було таким поширеним, як восени. У цей час збирають перші овочі, косять сіно (другий покіс), в окремих регіонах жнивують. Кажуть: “Кузьма і Дам'ян пішли — всіх на косовицю повели”; “Прийшли Літні Косма і Дам'ян — скинь жупан”. Адже цієї пори — найспекотніші дні. Спекотно стає селянам і від праці.

Різдво Пресвятої Богородиці, Другу Пречисту (21 вересня) святкуємо як день, коли почалися здійснюватися замисли Божі щодо спасіння роду людського від диявола і до Життя Вічного. Окрім церковної традиції це свято цікаве в українській народно-побутовій обрядовості, має воно й аграрний зміст, бо “до Другої Пречистої у полі вже чисто”.

За народними спостереженнями на Другу Пречисту в Україні (принаймні, на більшості терен) встановлювалася дощова погода. Часто кажуть: “Прийшла Перша Пречиста (Успіння, 28 серпня) — одягла природа намисто, а прийшла Друга Пречиста — взяла комарів нечиста”.

Із Другою Пречистою збігається друга зустріч осені, завершується друге “бабине літо”. За традицією жінки зустрічали осінь біля води, водили хороводи навколо найстаршої жінки. Також пекли коровай, котрим “пригощали” духів-покровителів, дякуючи за ту допомогу, яку вони начебто надають людям в отриманні щедрих урожаїв. Все ж церковна традиція витіснила такий обряд.

З трепетом чекали цього свята українські жінки, які в день Другої Пречистої молилися до Богородиці, щоб оберігала сім'ю від усього лихого і благала Господа дарувати всім домочадцям здоров'я душевне і тілесне. Бездітні жінки зумисне замовляли церковні Богослужіння та влаштовували для старців і бідних обіди, щоб ті молилися до Богородиці “за їхніх дітей”. Молилися й за померлих діточок і свідомо втрачених дітей.