17 грудня християни східного обряду вшановують Святу великомученицю Варвару. До речі, частки її мощей зберігаються в Україні.
Батько Варвари був дуже багатою та знатною людиною. Він рано втратив дружину, тому всю свою любов й увагу віддав доньці. Але навіть ця безмежна любов не врятувала Варвару від жорстокої батьківської кари. Він був язичником, а дочка — християнкою (потайки від батька прийняла Святе Хрещення). Тому батько, насамперед боячись втратити свою суспільну репутацію, майно віддав Варвару правителю міста Іліопіль (Мала Азія), де вони проживали, на тортури душевні й тілесні. Та дівчина не зреклася своєї віри. Батько сам відрубав доньці голову. Це сталося 290 року за часів правління імператора Максиміана.
В Україні здавна вшановували Варвару як святу, що у важких обставинах рятує від небезпеки наглої смерті без причастя. Бо існував переказ про те, як до неї у в'язницю з'явився Ісус Христос, зцілив її рани та причастив. У народі говорили: за великий подвиг віри Свята Варвара отримала особливий дар визволяти людей від випадкової, несподіваної смерті. Ось, наприклад, чому шахтарі (люди вкрай небезпечної професії!) вважають її своєю покровителькою.
17 грудня, за народними астрономічними спостереженнями, поворот сонця на весну. Але, зазвичай, саме на цей період припадає початок найміцніших морозів. А ще — найкоротші дні і найтриваліші ночі. Однак після Варвари (доречніше сказати — після свята Анни, 22 грудня) дня трохи буде більшати. Тому казали: “Варвара ночі увірвала, а дня доточила”. За Варвариним днем прогнозували, якою буде погода на Різдво: “Якщо мороз, то й Різдво з морозом; відлига — Різдво тепле; густий іній на