20 жовтня — свято преподобного Сергія Послушного (у деяких церковних джерелах - Послушливого).

Колись, як і на Єфросинії (8 жовтня), у цей день сікли капусту, бо вона довго зберігатиметься. Це, вважалося, два особливо визначальні, сприятливі дні для добрих господинь, які готували страви з капусти.

Крім того, на Сергія Послушного ощадливі господарі занурювали у ставки (при самому березі) бочки з квашеними огірками, бо так і вони довше та краще зберігалися, завжди були хрумкими. Добра прикмета, коли водойми сковував перший лід, нехай, навіть, тонкий, крихкий. Тоді огірочки справді не зіпсуються.

З народних спостережень за погодою:

- Якщо на Сергія земля вкриється сніжком, то через місяць бути справжній зимі.

- Вранці на Сергія випав сніг - на ранню й теплу весну.

- Якщо вранішній сніг глибокий, то наступного року буде добрий врожай; якщо «сухий», мілкий - літо буде погоже, спекотне, але на сонці може вигоріти хліб.

- Сніг, який випав у день на Сергія, довго не протримається. Довго тримається нічний сніг.

- Сергій любить покривати інеє діброву.

19 жовтня вшановують Святого апостола Тому (або ж Фому) — одного з дванадцятьох учнів Ісуса Христа.

Про цей день у народному побуті українців кажуть:

- На Фоми великі засіки.

- Фома засіками багатий.

- Фома добре хліба намолотив.

- Прийшов Фома - багаті корма.

- Прийшов Фома - все бери задарма.

- На Фоми і бідний селянин паном почувається.

- Фома любить одягнути валянки і теплу шубу (нагадування про мороз і сніг).

- Фома тепло краде, тому лист опаде.

- На Фоми осінь крутить рижу заметіль.

- Запасайся до Фоми, то взимку не буде біди.

- Нема запасів до Фоми, тоді голодний сиди.

- Фома каже: «Берися, бо як зима прийде, то хоч і схочеш взяти, та вже не візьмеш».

- Якщо до Фоми ще туманно і тепло, летить довге павутиння - і далі очікується сприятлива осінь, сніг не скоро випаде.

- Холодний Фома - холодна зима; теплий Фома - то й тепла зима.

Найвеличніше свято осені, як за церковним так і за народним календарями, Покрова Пресвятої Богородиці (14 жовтня).

З його настанням, вважають у народі, починається зима. Тому кажуть:

- На Покрову до обіду осінь, по обіді - вже зима.

- Свята Покрова землю вкриє де листом, а де сніжком.

У цей день уперше запалювали у печах, щоб «розігріти їх на зиму». Традиційно брали дрова з вишні, яблуні, груші, аби ті дерева наступного року добре плодоносили, і говорили: «Свята Покрово, покрий нашу хату теплом, а господаря добром!». І від такого замовляння, були упевнені, всю зиму у хаті буде тепло.

Здавна в Україні вважають, що осінь (особливо між Покровою і Михайлом) - найблагодатніша пора для сватання і весіль. Отож юнки, яким надокучило дівувати, зверталися до Богородиці:

- Свята Мати Покровонько,

Накрий мою головоньку,

Накрий навіть ганчіркою,

Щоб не зостатися дівкою...

* * *

- Свята Мати Покровонько,

Завинь мою головоньку

Чи в шматину, чи в онучу,

Най ся дівкою не мучу...

* * *

- Свята Мати Покровонько,

Покрий землю сніжиною,

А мене, молоду, хустиною...

Та це лише кілька варіантів дівочих приповідок-прохань. У кожному етнографічному регіоні України їх побутує безліч.

Сьогодні Покрова - не тільки церковне, родинне, народне, а й національне і державне свято. Запорізьких козаки вважали Покрову своєю покровителькою та заступницею, а значить і покровителькою та заступницею всієї України. Свято Покрови - це і День захисника України, який відзначають на державному рівні.

Народний прогностик говорить:

- Якщо на Покрови вітер дме з півдня - зима буде теплою; із заходу - похмурою, з півночі або зі сходу - холодною.

- На Покрови зранку дме південний вітер, а ввечері - північний, тоді початок зими буде теплий, а потім настануть значні і тривалі похолодання.

- Якщо до Покрови листя з вишні опаде - зима буде теплою; а якщо тільки жовтіє - лютою і сніжною.

- Сніг не випав перед Покровою - зима не скоро настане.

- На Покрови випав перший сніг, то на Михайла (21 листопада) випаде справжній сніг.

9 жовтня — день пам'яті Святого апостола і євангеліста Івана Богослова, автора четвертого у Новому Завіті Євангелія, Одкровення і трьох Соборних послань. У народі свято називають - Івана Осіннього.

До цього дня намагалися завершити сівбу озимини, бо хто не завершив сівбу до Івана Богослова, той не вартий доброго слова; сіяти після Івана Богослова - марна праця, адже зерно піде за вітром. А якщо виникала нагальна потреба комусь допомогти зі сівбою (вдовам, сиротам, старшим самотнім людям, недужим), то, за доброю традицією, організовували толоку. Могли навіть допомогти добірним посівним зерном. Робили це за принципом: з кожного по мірці, чи, хоча б, по жмені...

Була й така добра традиція: у цей день молилися у церквах до Івана Богослова, щоб хлібні висіяні злаки дали щедрий врожай, хліба стало усім вдостіль.

Спостерігали:

- Якщо цієї пори ще літає багато комарів - зима не скоро прийде.

- Дуб почав скидати листя - на ранню зиму.

- Листя з клена чисто опадає - сувору зиму обіцяє.