7 січня — Різдво Христове, друге після Великодня за значенням свято церковного календаря.

До Різдва готуються заздалегідь, а напередодні відзначають Святий вечір. Цих два дні вважаються «сімейними святами». Отож, після відвідин Богослужіння у храмі, всі «сидять удома». Колядувати ходять, навіть для церковних потреб, починаючи з 8 січня - свята Собору Пресвятої Богородиці.

Спозаранку перед Святим вечором господиня бралася до приготування дванадцяти пісних страв - борщ, голубці, вареники, риба (печена, копчена, смажена...), балабухи... Жодної з них не можна було скуштувати аж до вечора. Надвечір'я Різдва Христового - строгий піст! Серед страв, як поминальні, неодмінно мали бути кутя та узвар. Тому після вечері не прибирали стіл, щоб і праведні душі померлих могли повечеряти. Бог у цей час відпускає їх на землю. Для них залишали полумисок з водою і чистий рушник, щоб могли вмитися з далекої дороги.

Роботою, підготовкою до Святого вечора були зайняті всі. Маленькі діточки спостерігали, як мама клопочеться біля печі, старші дівчатка допомагали матусі. Господар заготовляв сіно, солому для худоби, носив їх зі стіжків у хлів, щоб у свята не працювати. Хлопчики відгортали сніг, прокладали стежки, носили воду, дрова. Все відбувалося у мирі та злагоді, не можна було гримнути на когось образливим словом, навіть терпіли «витівки» котика та песика, бо ті у Святий вечір розкажуть Новонародженому Ісусикові, які в них лихі господарі, накличуть на них гнів Божий.

Сідали вечеряти з першою зорею. Запаливши свічку, насамперед молилися за померлих, потім за здоров'я живих, просили у Господа, щоб дав їм дожити до наступного Святого вечора, Різдва Христового.

Особливі дійства відбувалися, коли господар клав під стіл оберемок сіна (Ісус Христос народився на сіні) і вносив дідуха (житній або пшеничний сніп, туго перев'язаний перевеслом) - символ міцності і єдності роду, поколінь, достатку. Коли ж мама ставила кутю на стіл (з неї розпочинали вечерю), усі присутні, насамперед діти, кудкудакали, кукурікали, щоб був приплід домашньої птиці.

За вечерею мали скуштувати всі дванадцять страв, і то неодмінно, хоча б потрішечки, аби не образити господиню. Діти, безперечно, надавали перевагу солодкій куті та балабухам. Потім частину страв діти відносили старим самотнім людям, убогим, малим сиротам. Траплялося, що сусіди гуртом готували для них вечерю, або запрошували до себе в гості повечеряти. Малеча не забувала навідатися до хресних батьків, принести їм гостинці (ту ж часточку святої вечері), привітати, заколядувати. (Це вже окремі випадки, коли на Святий вечір ходили у гості. Таких гостей завжди чекають!).

Після вечері, помолившись, довго колядували. Серед найпопулярніших колядок - «Бог Предвічний народився» (її вважають Різдвяним Гімном, тож з неї починали), «Нова радість стала», «По всьому світі стала новина»...

Вранці на Різдво Христове, або ще й опівночі йшли до церкви на Богослужіння, після якого всім миром віталися:

- Христос Рождається!

- Славімо Його!

У народі кажуть:

- Різдво обходиться без паски, але не без куті!

- На Різдво літають сніжинки - будуть літати бджоли.

- На Різдво загадуй погоду на Петра і Павла (12 липня).

- Молодий місяць на Різдво - рік буде неврожайний.

Тарас ЛЕХМАН

6 січня, напередодні Різдва Христового, коли готуємося до зустрічі Святого вечора, не забудьмо згадати про Свято Євгенію. Адже саме цього дня її вшановують у церквах східного обряду.

Вона загинула за віру в Ісуса Христа 257 року в Римі. Поховали дівицю-великомученицю на цвинтарі Апроніяна, де згодом побудували на її честь церкву-базиліку.

На свято Євгенії ковалі зранку, навіть без потреби, запалювали у кузнях вогонь, щоб «лихого відігнати». Він мав горіти до першої вечірньої зірки, яка сповіщала, що син Божий народився. Але народні повір'я стверджують протилежне: лихий сам боїться ковалів - приборкувачів вогню і металу. Принаймні, згадайте гоголівського Вакулу з «Вечорів на хуторі біля Диканьки», хоч його мама Солоха якраз і була відьмою...

Народна прикмети:

- У Різдвяну ніч відьма місяць сховала і зорі погасила (темна, похмура ніч) - літо буде мокрим.

- Мокрий сніг у Різдвяну ніч - мокре літо.

- Господар радіє на Святий вечір глибокому щільному снігу і міцному морозу, бо вони віщують добрий врожай.

- Перед Різдвом сухий сніг мете - у вулики мед принесе.

Тарас ЛЕХМАН

- Січень — місяць снігових наметів.

- Як у січні завірюха - буде хліба поза вуха.

- Як у січні не буде снігової погоди, то у полі не буде вроди.

- Нема в січні снігу, то не буде хліба.

- Сніг глибокий - хліб високий.

- Кожному своє: січню - заметілі, а лютому - морози.

- Січень - місяць яскравих зірок і білих стежок.

- Сніг у січні - сій гречку.

- Сніг у січні лежить на полях хвилями - буде врожай.

- Лід на річці купами - так і хліба буде купами; лід гладкий - хліба буде гладко.

- Інею взимку багато - на добрий урожай влітку.

- Небо вранці на сході червоне - на сильні вітри.

- Місяць має гострі роги, яскраві - на погоду; круті - на мороз.

- Дим без вітру падає на землю - на сніг.

- Дерево чорніє - буде відлига.

- Зимою зверху чується шум - чекай завірюхи.

- Нема зими без морозів.

- Півень співає вночі невчасно при сильних морозах - потеплішає, можлива відлига.

- Кішка шукає теплого місця - до морозу.

- Собаки вночі виють - відчувають похолодання.

- Ранкові зірки взимку швидко перегорають - до холоду.

- Кінь лягає на землю - до снігопаду.

- Копита у коней пітніють - до тепла.

- Зима не така, як призимки.

- Зимою добре, а літом ще ліпше.

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

1 січня — Новий рік, одне з найпопулярніших календарних свят. За старим стилем, це було б свято Василія, яке тепер відзначаємо 14 січня. Але й 1 січня для кожного радісний день. Дякуємо Богу, що ще рік дарував нам. Додає бадьорості барвисто прикрашена зелена красуня ялинка.

Серед українського селянства аж до початку ХХ століття зберігалися новорічні традиції змішаного язичницько-християнського походження. Так, новорічні свята вважалися чарівними, загадковими, навіть оптимальним часом, коли пробуджувалася й ставала небезпечною всіляка нечиста сила. Вірили, що під час зустрічі Нового року за столом присутні душі померлих, про яких живі родичі не часто згадують у молитвах. Отож вони (ті душі) можуть помститися, нашкодити. Побутувало уявлення й про те, що у Новорічну ніч, так само, як і на Різдво Христове, Йордан, відкривається небо і в Бога можна просити все, що завгодно.

Народні повір'я та прикмети:

- Як зустрінеш Новий рік, так і проведеш...

- День на Новий рік веселий, щасливий, то і рік буде такий.

- На Новий рік не можна сумувати.

- На Новий рік без подарунка в гості краще не ходити.

- Новий рік день збільшує.

- Збільшується день - росте хліб. (Ідеться про озимі посіви).

- Новий рік - не свято для свині, бо іде під ніж.

-Небо на Новий рік у рясних зірках - рік передбачається врожайним.

- Новорічні зорі - буде врожай грибів.

- Новий рік до весни поволік.

- Новий рік зиму до весни повертає.

- Новий рік - сани на хід.

- Сніг і тепло на Новий рік - літо буде тепле і дощове.

Тарас ЛЕХМАН