Обжинки, дожинки — давній красивий і урочистий ритуал, який символізує завершення жнив.

На Україні він широко знаний, як обряд завивання бороди (інші назви - «коза», «перепілка»). Пучок незжатих колосків пригинали верхівками до землі і перев'язували стрічкою. Відтак - утворювалося «шатро», в середину якого клали хліб, сіль, «щоб хліб не зводився, не переводився, а сіль - то правда землі». Скроплювали освяченою водою. Вважалося, що саме у цій «бороді» живе дух хлібного поля.

Справляли обряд, щоб зберегти родючість ниви і наступного року. У жниварських піснях борода оспівується, як символ нового врожаю.

Крім бороди, що залишилась у полі, плели обжинковий вінок. Прикрашали ним найпрацьовитішу жницю, яку називали «Польовою Царівною», і з піснями проводжали у село. Вінок, символ хліба, найдорожчої святині народу, високо цінувався. На Святий Вечір його могли покласти поряд з дідухом чи іншими різдвяними атрибутами. У селі вінок вручали господареві поля, який мав почастувати жниць. (Подвійне частування, коли цією жницею була його дружина!).

Жнива у народі ще називали «страда», «пильне», «шкварчаче літо». Вони забирали багато сил та енергії. Але різними діями женці прагнули повернути втрачені сили.

Обжинки були радісним і вельми очікуваним народним святом. У кожному регіоні вони закінчувалися у різний час. Попри те, зібраному хлібу радіють і тепер!

 

 

2 серпня — свято пророка Іллі. Кінець сінокосу, хліб у копах та скиртах. Так це свято характеризували у давнину, про що влучно говориться у народних прислів'ях:

- Пророк Ілля літо кінчає, жито дожинає.

- Прийшов Ілля-пророк - косовиці строк.

За народною міфологією Святий Ілля є наступником давньослов'янського бога дощу, блискавки та грому Перуна. Отож він, як і Перун, роз'їжджав по небу на вогняній колісниці, блискавками-стрілами розганяв бісів.

У цей час, особливо на Південній Україні, бувають горобині ночі, коли небо спалахує грозами, шугають блискавки, гримлять громи.

Під час грози селяни запалювали перед іконами страсну свічку, щоб блискавка не влучила у хату і не спопелила її.

А ще Ілля - сівач. У народній колядці співається:

- Ходить Ілля на Василя,

Носить пугу житяную,

Куди махне - жито росте,

Жито, пшениця і всяка пашниця.

На Іллі господині пекли хліб уже з нового врожаю. А після цього свята починали сівбу озимих.

 

 

 

 

5 серпня — день поминання християнських мучеників Трохима, Теофіла та їхніх побратимів.

З життєписів святих відомо: у 296 році, в часі переслідування християн імператором Діоклетіаном, загинули мученицькою смертю за Святу Христову віру Трохим, Теофіл і тринадцять інших християн. Після жорстоких тортур їх зарубали мечами.

За багатовіковими народними фенологічними спостереженнями:

- Цієї пори вже має з'явитися багато білих грибів. Отож розпочинається «біла грибна пора».

- Дозріває ожина. Готуйте кошики, аби збирати ці цілющі ягоди! Листя ожини також іде на ліки.

- Лелеки збираються у зграї і готуються до відльоту. Відлітають вони на Спаса (19 серпня). Відтак - півроку проводять на рідній землі, а півроку проводять на чужині.

Народні прикмети:

- На Трохима і Теофіла сухі трави (вигоріли на сонці) - осінь буде рання.

- Дощ в цей день посіяв - будеш з хлібом. (Нагадування про посів озимини).

- На Трохима і Теофіла доречно починати сіяти ранній хліб, бо добре вродить. (Але йдеться насамперед про південні регіони України).

 

 

 

 

- Серпень серпом дожинає, літо завершає.

- У серпні зорі з неба падають.

- Прийшов серпень: збирайтеся, птахи, в дорогу.

- У серпні в полі стерня коле.

- У серпні зі жнив - на косовицю.

- Серпневого дня зимовим тижнем не заміниш.

- Серпень: до обіду - літо, а після обіду - осінь.

- У серпні зима з літом бореться.

- У серпні літо назустріч осені біжить.

- Серпень то теплом голубить, то холодним вітром повіває, то дощем посіває.

- Серпень виймає серп з-за стріхи, а вересень його ховає.

- Жовте листя на деревах і кущах з'явилося у серпні - до ранньої осені.

- У серпні день ще теплий, але ночі вже холодні.

- Серпень - захід літа.

- Багато павутиння - ознака закінчення літа.

- Холодний серпень (як для цієї пори) - вересень ще потішить теплом.

- Хто в серпні шукає холоду - натерпиться взимку голоду.

 

 

 

 

Акила з дружиною Присцеллою, яких церкви східного обряду вшановують 27 липня, жили у I столітті. Навернулися з іудаїзму до Христової віри і стали помічниками Святого апостола Павла. Загинули мученицькою смертю.

Народний прогностик говорить:

- У цей день сухо - буде хороша осінь.

- Сонце на Акили додасть яблукам сили (буде добрий врожай садовитни).

- До Акили птахи (зокрема лісові) перестають співати. А якщо почути їхні голоси, то осінь забариться, а літо продовжиться.

- Погана прикмета, коли на Акили скупчилися чорні густі хмари, бо може задощити на декаду, та ще й хліб незібраний промочити.

- Якщо хмари низько потяглися - буде похолодання.

- На блакитному небі хмари смугасті - бути вітрам.

- Ліс завмер - до погоди, а шумить - до негоди.

На Північному Поліссі України з дня Акили розпочинався сезон масової заготівлі чорниць - смачної цілющої ягоди. Тому «Акила кличе по чорниці». А ця ягода також додасть сили! В інших регіонах України вона дозріває раніше. Відтак - не випадково чорницю називають Івановою ягодою (на честь свята Івана Купала). З лікувальною метою рослину заготовляють повністю (стебло, листя, ягоди). Потім сушать. Такий збір називають «чорничником». Чай, приготовлений з нього, - добрі ліки від шлункових недуг.

На Півдні України вже могли пекти хліб з нового врожаю. Інші хазяї щойно звозили снопи до клунь, а то й бралися до жнив.

Господарі після жнив збиралися на другий покіс - заготовляти отаву.

 

 

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.