7 грудня — вшанування Святої великомучениці Катерини. У народі цей день називають святом дівочої долі. І не тільки дівочої... Колись напередодні Катерини парубки постили, щоб Бог послав їм добру жінку. Дівчата ж у свято ворожили і закликали Долю.

Вранці, до схід сонця (обов'язково до початку церковної відправи, поки дзвони не задзвонили) дівчина йшла в садок і зрізала гілку вишні. Потім ставила її у посуд з щойно набраною з джерела водою і чекала до Меланки (13 січня). Зацвіте вишня - добра прикмета, гуляти дівчині весілля; не зацвіте - доведеться дівувати ще рік. Кепська справа, коли гілочка вишні засохне у воді - хтось у родині помре, або й сама дівчина важко занедужає і залишить світ людський. (Не переймайтеся, бо це - марновірство).

Увечері дівчата сходилися до однієї з хат і готували спільну вечерю - варили борщ і кашу. Приходили хлопці. Починалися молодіжні розваги.

Опівночі, «перед півнями», дівчина брала полумисок з кашею, накривала його новим рушником і йшла до воріт закликати Долю:

- Ходи, Доле, вечеряти!..

Так промовляла тричі, загадуючи на бажаного хлопця. Якщо в цей час загорланить півень, значить Доля обізвалася. Коли ж не загорланить, то Доля оглухла. Траплялося, що в розпачі дівчина проклинала Долю словами:

- Щоб ти зозуля не почула!

Та найгіршою вважалася прикмета, коли у той час впала зірка з неба, бо тоді і Доля впала.

Спостерігали і приповідали:

- Катерина на льоді - Різдво Христове на воді.

- На Катерини холодно - буде голодно.

- У нашої Катерини - і весілля, і родини.

- На Святу Катерину ховайся під перину.

12 грудня, напередодні свята Андрія, вшановують Святого мученика Парамона. Якщо у цей день молодь готувалася до вечорниць, то старші люди ретельно спостерігали за погодою. І ці пильні прагматичні спостереження занотовано у численних прогностичних прикметах:

- Зоря на Парамона багряна - чекай сильного вітру.

- На Парамона випав великий сніг - метелиця буде лютувати весь тиждень.

- На Парамона сніг - бути завірюсі аж до Миколи (19 грудня).

- На Парамона, як правило, земля і річка кам'яніють.

- Ранок на Парамона червоний (ідеться про небо, червоний схід сонця) - бути грудню ясним.

- На Парамона сніг глибокий - рік видасться хороший.

- Парамон біле хутро одягнув (снігу багато намело) - грудень буде сніжний, а рік хлібний.

- Міцні Парамонові морози збережуться аж до Миколая.

Кажуть і таке:

- Андрій проситься у гості, а Парамон двері відчиняє.

Хоч Андрій Первозваний (вшановуємо 13 грудня) — християнський святий, але народні обряди цього дня мають стародавній дохристиянський характер — угадування майбутньої долі (як і на Катерини), заклинання та закликання, ритуальне кусання калити (символу сонця, яке має народитися заново і перейти у весняний час).

У ніс на Андрія дівчата ворожили. Ще звечора пекли балабухи - невеличкі круглі тістечка з білого борошна, замішаного на воді, яку дівчата носили в роті від криниці чи джерела. Хлопці тим часом намагалися їх розсмішити. Потім балабухи клали «ланцюжком» на підлозі (кожна дівчина помічала свій «продукт») і пускали у хату голодного пса. Чию схопить першою - та дівчина першою вийде заміж. Прикро, коли пес схопив балабуха, заніс у куток і не їв. Така дівчина довго сидітиме у кутку, юо ще довго доведеться чекати парубка...

Детальніше:ЗАГАДАЮ НА АНДРІЯ

17, 18, 19 грудня відповідно припадають церковні свята Варвари, Сави, Миколая. Ці дні також пов'язані з ретельними народними спостереженнями за погодою, про що й зазначено у прогностичних прикметах. В Україні у цей час зазвичай випадають великі сніги, починаються міцні морози, сковуються кригою річки та озера. З цього приводу у народних приповідках говориться:

- Варвара снігом постелить, Сава загладить, а Микола морозом придавить.

- Варвара мосте, Сава гостре, а Микола гвозде.

- Варвара заварить, а Микола поставить кола.

- Варварин день - поворот на весну. Тому Варвара ночі обірвала, а дня приточила.

Детальніше:ВАРВАРА, САВА, МИКОЛАЙ