Великий піст (а цього року християни східного обряду вступають у нього 15 березня) розпочинається із Жилавого понеділка. Так називають його у народній традиції.

Цього дня не годилося чіпати випарені і добре вимиті після М'ясниць горщики. Харчувалися лише хлібом та водою.

Правило це нерідко порушувалося. Замість хліба на черені печі пекли пісні паляниці - жилавики. Їх замішували на самій воді. Паляниці виходили твердими, «жилавими» і не дуже смакували після досить ситних М'ясниць, Запустів.

Існувало повір'я: той, хто їсть у Жилавий понеділок такі паляниці, то буде дужим, міцним, жилавим. Тому таку страву змушували їсти навіть дітей...

У березні найбільше прогностичних прикмет пов'язано зі святом преподобної Євдокії (або ж, за народним календарем українців, Явдохи), яку вшановуємо 14 березня. За старим стилем - це ще й перший день весни. Тому:

- Явдоха - зустріч красної весни.

- Явдоха-Плющиха поділ замочила.

- На Явдохи капає зі стріхи - літо буде дощове.

- Грім на Явдохи - на стійке тепло.

- Звідки вітер на Явдохи - звідти і все літо буде віяти.

- Вітер у цей день віє з заходу або півдня - буде врожай зернових; зі сходу або півночі - буде посуха, доброго врожаю не чекай.

- Мороз на Явдоху трапиться, то й березень на ніс сяде.

- На Явдоху мокро і вітряно -літо буде дощове.

- Явдоха ясна - рік прекрасний; хмарно - рік поганий.

- Явдоха холодна - худобу доведеться годувати зайвих два тижні.

- На Явдоху сніг з дощем і теплий вітер - до холодного літа.

- День на Явдохи теплий і сонячний - до врожаю коноплі, вродять огірки, пшениця; день похмурий - вродять просо, гречка.

- На Явдохи курка з калюжі нап'ється, то й овечка у травні напасеться.

Ранньою весною діти мали свої розваги, які водночас були спрямовані на допомогу старшим, привчали дітей до праці, до послуху...

Насамперед діти заготовляли березовий сік — цілющий напій. Робили це не без допомоги старших. Також акуратно зрізали молоді березові бруньки, з яких їхні дідусі, бабусі, батьки готували ліки. Зрізані молоді гілочки йшли на віники.

Не менш важливим було піти у ліс і збирати весняний первоцвіт, підсніжники, проліски. Робили це акуратно, обачно, щоб «залишити на потім, на наступну весну». Адже ці рослини широко використовувалися у народній медицині. І тут уважно прислуховувалися до настанов старших, їхніх порад, переймали досвід. Звісно, встигали позабавлятися, поспівати веснянок та гаївок.

Раділо дитяче серце, коли зацвів барвінок. Ця квітка символізує дитинство. За сприятливої погоди барвінок може заквітнути у березні, хоча, зазвичай, цвіте у квітні. З хрещатого барвінку дорослі теж готували ліки. Щоправда, його зелені листочки можна брати навіть узимку з-під снігу. Але найбільше цілющих властивостей рослина набуває саме у часі цвітіння.

Не обходилася без дитячої участі зустріч весни, обряди якої часто імітували хліборобську працю. А весна сівба - поготів. Вважали, якщо дитина кине у ріллю бодай жменьку зерна, то воно неодмінно проросте і дасть добрий урожай. Адже дитяча долоня - чиста, щаслива, а душа - безгрішна. Господь послухає дитину! Так само садили деревця.

Отож, діти поєднували приємне і корисне. Не без цього, щоб дорослі не віддячили їм солодкими гостинцями, іграшками, які виготовляли власноруч.

В українській народній традиції є кілька етапів зустрічі птахів, які повертаються з вирію.

19 березня — приліт лелек; 22 березня (Сорок святих) — приліт жайворонків; 7 квітня (Благовіщення) — приліт ластівок. Та, насамперед, зустрічали птахів 9 березня - у свято Першого і другого віднайдення Голови Івана Хрестителя. У народі цей день називають Обретінням і з ним пов'язують такі прогностичні прикмети:

- На Обретіння прилітають останні граки. Якщо вони забарилися, то і весна забариться.

- Пізні граки - пізня весна.

- Прилетіла трясогузка - крига скресне.

- На Обретіння птиця повертається до рідного гнізда.

- Обретіння повертає додому диких качок.

- У цей день синиця починає вити гніздечко.

- Прилітають журавлі - на крилах приносять похолодання. Так само лелеки.

- Якщо у цей день випаде сніг, то і Великдень може бути зі снігом.

- На Обретіння день сніговий - квітень голий.

З цього дня селяни готувалися до весняної сівби. Дивилися, чи добре земля липне, бо зерно потрібно сіяти у «болото», тоді вродить, як золото.