Останні новини

 

7 липня – церковне свято Різдво Івана Хрестителя. За народним календарем українців Івана Купала. З огляду на прадавні звичаї та традиції нашого народу, це – найромантичніше свято липня, як і Купальська ніч, що передує йому.

Справді, воно прийшло до нас із сивої давнини. Купало (Купайло) – міфологічний персонаж, божество наших далеких предків-язичників.

Відзначала свято переважно молодь. У Купальську (або Іванову) ніч палили багаття, стрибали через нього, щоб «очиститися», купалися у річка та ставках, але «остерігалися Русалок», які мали влаштовувати свої гуляння. Дівчата плели і пускали на воду вінки, ворожили: чий вінок швидше пливе, то та дівчина швидше вийде заміж. Або таке: ставили у вінок запалену воскову свічку; якщо свічка скоро згасне, то дівчина невдовзі помре… (Жах!). Зрештою, не дивно, коли сприйняти за віру, що в ніч перед Купалом оживають усі демонічні сили…

Неодмінно співали купальських пісень і водили хороводи навколо заквітчаної верби.

Іван Купало символізував плодоносні сили природи. А саме поєднання двох стихій – вогню (сонця) і води, які забезпечують життєдайність землі (грунту) і всього, що на ній росте, що на ній живе.

Після Купальської ночі дні коротшають. Сонце все раніше і раніше заходить за обрій і пізніше піднімається над землею. Влада перебирає на себе Марена – богиня пітьми. Тому у Купальську ніч, щоб «уповільнити» хід часу, хлопці і дівчата топили у водоймах солом’яне опудало Марени. Почати траплявся інший обряд: Марену не топили а спалювали на купальському вогні. Потім попіл розсипали по грядках, «щоб добре родили».

У теплій зоряні ночі напередодні Івана Купала люди вбачали щось особливо таємниче. А знахарі вірили у найбільшу цілющу силу трав, скупаних у купальських росах.

Жила у далекі віки й віра у неймовірну здатність папороті (чар-зілля) сповнити всі людські бажання. От тільки у Купальську ніч потрібно побачити її цвіт. Тоді і скарб знайдеш, і розкриються тобі всі таємниці природи, пізнаєш мову звірів, птахів, рослин, станеш віщуном…

З народних прикмет:

-Зоряна Купальська ніч – виросте багато грибів і добре вродять лісові горіхи.

-Роса на Івана Купала – на врожай огірків.

Тарас ЛЕХМАН

 

5 липня – свято Євсевія Самосатського, єпископа, ревного оборонця Христової Віри перед єретиками-аріянами. Достойник загинув від рук найманої вбивці-аріянки приблизно 379 року.

Народні прикмети:

-Якщо на Євсевія густий туман – добре підуть білі гриби.

-До Євсевія білих грибів краще не шукати.

-На Євсевія волога погода і багато шампіньйонів – така погода протримається два тижні.

-На лісових стежках багато цвілі – шукай гриби.

-До дня Євсевія чорниці багато – грибів може вродити мало, або вони будуть «дрібними».

-До Євсевія на пасовищах вигоріла трава – не чекай від корови багато молока.

-Сухі стебла хлібних злаків – не барися зі жнивами, бо колос уже не буде наливатися, а зерна впадуть на землю.

-На Євсевія небо чисте, сонячно, тепло – буде сприятлива погода для жнив.

-Дощ на Євсевія – жнива «гнилі». (Але йдеться про південні регіони України. На Північній Україні, в Галичині, навпаки, дощ на Євсевія ще додасть сили колосу).

-Був у черемхи врожай – так само і на жито буде.

Жартують: «Добре їсти пироги з грибами! Та коли жнивуєш, то забуть про гриби!..».

Тарас ЛЕХМАН

 

 

Липень – найспекотніший місяць року. Сонце пече, а з людини сім потів тече. Жнивують, збирають хліб святий… Чим запасешся на жнивах, то те матимеш на весь рік!

-Якщо липень погожий, то і серпень буде гожий.

-У липні ранкова роса скоро зникає – буде погожий день.

-Багато чорниць вродило – осінь може бути вологою.

-Господар добре знає, що липень на весь рік хліба  запасає.

-Після багатого врожаю – сувора зима.

-У липні перемінні дощі – добре для городини.

-Дозріла пшениця – підуть білі гриби.

-Якщо багато гнилих білих грибів, то й осінь буде гнилою.

-У липневий спекотний день з вуликів сильно пахне медом і вощиною – дощу не буде.

-Сильний (різкий) запах м’яти і меліси обіцяє дощову погоду.

-Кіт довго спить перед дощем.

-Липень листя палить (воно раптово, враз жовкне, багряніє), серпень довершить, вересень забере, жовтню нічого не залишиться, а зима скоро прийде.

-Яка погода у липні – такою буде у січні.

-Липень грозовий – січень з відлигами, але частими снігопадами.

-Працьовитий липень нікому спочинку не дає.

-У липні липа не цвіте, але лико з неї заготовляють. Тому він і липень…

-На польовій дорозі побачив перепілку з пташатами – час братися до жнив.

-Якщо липень колос замочив – врожайних жнив не буде.

-Увечері багато комах літає (зокрема дошкульних комарів) – буде гарна погода; комахи копушаться в купах , збираються у рій, і не розлітаються  – на негоду.

-Захід сонця червоний – до сильного вітру.

-Звідки промені  зірок  здаються довшими – звідти слід чекати вітру.

-Зірочник не розкриває свої квіти зранку і тримає їх закритими весь день – слід чекати дощу.

-Журавлі літають високо – на негоду. (Ластівки – навпаки).

-Кури кудкудаткають – перед дощем; також. Коли «купаються» в піску, б’ють крилами по землі.

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

 

 

 

У давнину 30 червня і 1 липня (два дні поспіль) відзначали Вінець року, або Переполовинення року.

Обрядові дійства здебільшого виконували дівчата. Зокрема плели вінки з напівстиглого колосся, додавали польових квітів, а потім, одягнувши їх на голови, йшли до річки чи озера і з берега пускали по воді. Чий вінок швидше попливе – та дівчина швидше вийде заміж. Інколи це нагадувало обряди Купальської ночі.

Неодмінним було колективне частування. Оскільки тривав Петрівський піст, то брали зі собою виключно пісні харчі.

Хлопці долучалися до дівчат тільки щоб заготовити дров і розпалити багаття.

У народі кажуть:

-Який року вінець – такий і кінець.

-На небі згустки темних хмар – на мокре Різдво.

-Спекотні дні – мороз на Різдвяні свята.

-Погано налилось жито – будеш тужити.

-Не заготовиш сіна до Вінця року – не заготовиш й опісля.

-Під Вінець року у полі густо, та в коморі пусто.

-Вирядив червень на роботу, відібрав від пісень охоту.

-Вдало пройде половина року – не буде лиха година.

-По половині року не лиха година, коли хліба залишилась ще половина.

Тарас ЛЕХМАН

 

 

 

27 червня – свято пророка Єлисея.

Це ще один день у народному аграрному календарі українців, коли селянин аж ніяк не хотів, щоб випав дощ. Бо якщо Єлисей замочить поля, а вже наближаються жнива, то мокра погода встановиться надовго.

Народні прикмети:

-Дощ на Єлисея обіцяє ще сім тижнів з дощами.

-Мокрий Єлисей навіть обмолот замочить.

-Місяць на Єлисея у кружку несе воду у ріжку (на тривалі опади).

-На Єлисея місяць у тумані – на погоду дні небажані (дощові).

-На Єлисея дощем сіє – далі літо без надії.

-Кашки (дрібні квіти на трав’янистих рослинах або деревах) в полі багато – бути сіногною.

-Латаття на озері закривається – перед дощем.

Колись на Єлисея діти пробували «хлібну жуйку». Долонями очищали від полови кілька зернин і жували їх. Справді, утворювалося щось схоже на жуйку. Якщо така «жувальна гумка» туга, а не в’язка чи не рідке тісто, колосся ось-ось дозріє. Можна попередити батьків, що невдовзі розпочнуться жнива. Зрештою, батьки також пробували таку «жуйку»…

Тарас ЛЕХМАН

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.