-Не потрібно грози в липні, коли жнива йдуть…

-Чорниця поспіла – поспіло і жито.

-У липні хмари стали чіплятися за ліс – іди за першими білими грибами.

-Чайка сідає на воду – очікується добра погода.

-Земляні черв’яки виповзають наверх – на негоду.

-Туман і тепло – запасай засіки і коси на овес та ячмінь.

-Туман зникає після сходу сонця – ознака гарної погоди.

-Перестояна трава – ні сіно ні солома.

-Роса рясна – до погожої днини; сухо – до дощу.

-Чим рясніша вечірня роса – тим жаркішим буде завтрашній день.

-Свині невдоволено хрюкають – до негоди.

-Собака валяється – до погіршення погоди; їсть траву – на дощ.

-Корови важко сопуть у спеку – спека триватиме.

-Пшениця колоситься – життя веселиться.

-Птахи дружно і весело співають – на сонячну погоду.

-Павук головні нитки своєї павутини снує особливо довгими і розтягає їх широко – тривалий час буде ясна погода; якщо головні нитки короткі – буде дощ.

-Півні розспівалися – на дощ.

-Червона конюшина перед бурею, грозою витягує стебельця вертикально.

-Квіти берізки скоро закриваються – буде дощ; розпускаються в похмуру погоду – будуть сонячні дні.

-Календула розвертає свої віночки рано-вранці – буде ясна погода; пізніше – на дощ, грозу.

-Каня плаче – дощ буде.

-Вечір рум’яний – на хорошу погоду; сірий – на дощ.

-В яку сторону лягають спинами корови і коні – з цієї сторони чекай вітру.

-Гуси і качки пірнають – на дощ.

-Жаби на болоті мовчать – на похолодання.

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

15 липня – церковне свято Положення Чесної Ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні.

У народному побуті українців за цим днем відзначали переполовинення календарного літа і завбачали погоду на прийдешні осінь і зиму.

Якщо у свято Положення на березі з’являється жовте листя, то осінь і зима будуть ранніми. Велика кількість ягід у лісі (зокрема чорниці) віщує холодну зиму. Це ж обіцяють густі зарості польового осоту. Хороший урожай щавлю, тим паче, якщо є багато насіння, навпаки, свідчить на користь теплої зими.

Інші народні прикмети:

-Ранній виліт кажанів після заходу сонця – завтра буде ясно і тихо.

-Братки (рослина) наїжачуються і схиляють голівку додолу – перед похолоданням.

-Глухий грім – на дрібний дощ; гучний – на зливу.

-Роса вранці довго не висихає, на листочках і травинках крапельки – ознака зміни погоди на дощову.

-Веселка, що перекинулася (простягнулася) із півночі на південь – на вітер і дощ; із заходу на схід – на гарну днину.

Тарас ЛЕХМАН

12 липня – день Святих первоверховних апостолів Петра і Павла. Це одне з найважливіших свят у церковному році.

За переказами, Петро і Павло спочатку були язичниками, звали їх Савл і Симон. Андрій Первозванний познайомив Петра з Ісусом, і той хрестився, змінивши своє ім’я. Павло ж за земного життя Христа не був його учнем, навпаки, переслідував християн. Але Ісус явився йому у дивному видінні і той повірив у нього, засудив свої колишні ганебні вчинки, покаявся. Обидва апостоли прийняли мученицьку смерть від язичників за те, що поширювали християнство.

Позначилося свято і на народних традиціях.

Зокрема господині готували сирні мандрики. Вважалося, що вони були головною їжею апостолів під час їхніх мандрівок по світу з метою місійної діяльності. Та, насамперед, такими мандриками пригощали дітей-пастухів.

З огляду на те, що в цей день закінчується Петрів піст (Петрівка), то здавна було прийнято після церковної відправи збиратися всією родиною за сімейним обіднім столом. Вітали іменинників, згадували про тих, хто у далекій дрозі (мандрах).

В окремих регіонах свято вважалося днем рибалок. Оскільки апостол Петро сам був рибалкою, отож і став їхнім покровителем.

Вірили: хто в ніч на Петра і Павла не спатиме, то щасливим і здоровим буде весь рік.

Після свята Петра і Павла готувалися до збору врожаю, розпочинали жнива. Тому з’явилося безліч народних прикмет. Наприклад:

Якщо на Петра один дощ – врожай буде непоганий; два – добрий; а три – багатий. Петрівка холодна – рік голодний. На Петра спека – на Різдво мороз. Якщо зозуля замовкла за тиждень до Петрового дня – зима буде ранньою; якщо буде кувати після 12 липня («не вдавилася мандриком») – пізньою.

Тарас ЛЕХМАН

10 липня – свято преподобного Самсона.

…Спливає Петрівка, невдовзі розпочнуться жнива. У давніші часи у селянина до свята Самсона вже були наготовлені серпи і коси. Та боялися, щоб у цей день не випав дощ, особливо рясний, тривалий, бо тоді дощитиме сорок днів. А якщо на Петра і Павла (12 липня) дощова погода посилиться, то Прокіп (21 липня) «замочить сім кіп». Тому у народі преподобного Самсона називали – Мусоном, Сіногноєм. Вірили, що відвернути стихію, негоду може тільки ревна молитва. Навіть замовляти Богослужіння у церкві.

Вдавалися (не без того) і до магічних дій. Аби задобрити Самсона, варили йому на іменини пісний борщ з молодої городини. Пісний, бо ще триває Петрів піст.

У дитячій пісеньці співається навпаки:

-Падай, падай, дощику!

Зварю тобі борщику…

А тут навпаки… Втім, на грядки дощ потрібен… Отож, селянину ніколи не догодиш погодою!..

З народних спостережень:

-Якщо на Самсона дощ – сім тижнів також.

-Дощ на Самсона, то і бабине літо буде мокрим, і до нього не краще.

-Спекотний Самсон – сухі жнива.

-На Самсона туман – будеш збирати білі гриби.

-Уночі немає роси, а на долинах немає туману – на негоду.

-Перед негодою птахи сильно кричать, але пісень не співають; багато й довго літають, кружляють, обскубуються.

-Ворони під хмари залітають – до негоди.

-Мухи гудуть – на дощ.

Тарас ЛЕХМАН