11 липня – день вшанування рівноапостольної княгині Київської Ольги (християнське ім’я Олена; ? – 969 рр.).

Дружна князя Ігоря, по смерті якого правила державою (945-957 рр.) як ренегатка від імені малолітнього сина Святослава. Перші роки її панування пов’язані з війною з древлянами, під час якої вона помстилася за смерть Ігоря.

Літописне оповідання про цю війну переплетене легендами, так само, як і з легендами подія про хрещення Ольги, яка нібито охрестилася в Царгороді, куди вона їздила у справах своєї держави (957 р.). Однак докладніші дослідження виявляють, що вона охрестилася ще перед тим, можливо 955 року в Києві.

Княгиня Ольга намагалася виховати свого сина Святослава в дусі християнської релігії, але це їй не вдалося. Святослав уперто залишався язичником. Проте християнська громада в Києві за часів князювання Ольги значно розширилась. Відтак її внук князь Володимир Великий мав уже приготований грунт до хрещення своїх підданих.

Як володарка Київської Русі – великої держави, княгиня Ольга виявила надзвичайно високі прикмети політичного правління. Вона зміцнила й поширила значення централізованої влади київської княгині. Провела поділ своєї держави на адміністративні одиниці – погости. Визначила терени й терміни для мисливства і риболовецького промислу. Установила порядок збирання данини та її розміри.

У міжнародній політиці Ольги слід відзначити її взаємини з Візантією, які, зокрема, мали глибоку економічну основу. Вона тісно контактувала з німецьким цісарем Оттоном І. У Києві навіть було відкрите німецьке посольство. Той на її домагання послав до Києва єпископа Адальберта організувати на Русі християнську ієрархію.

Плоди праці княгині Ольги у поширенні християнства на теренах Київської Русі високо оцінила Церква, визнавши її святою.

У свято княгині Ольга в Українських церквах відправляють Богослужіння, неодмінно вітають усіх іменинниць.

Тарас ЛЕХМАН 

8 липня – день вшанування великомученика Прокопія.

Відразу ж після цього свята на більшості терен України масово розпочиналися жнива. На саме свято люди намагалися не працювати у полі. Через марновірство боялися, щоб «Прокіп не спалив кіп», не наслав грозу з громом і блискавками.

Цієї пори також збирали чорниці і лісові суниці. Заготовляли не тільки для себе, а й на продаж. Цим особливо займалися мешканці віддалених сіл, де було важко знайти додаткову оплачувану роботу. Реалізовували зібраний «ягідний врожай» у містах на ринках. Прагнули добратися у великі міста, де було багато грошовитих покупців.

З чорниць і суниць готували джеми, варення, відтискували і консервували соки з них... Усе це добро допомагало від багатьох недуг. Із засушених ягід готували цілющі узвари. Звісно, найкорисніші свіжі ягоди. Тому під час сезону насичувалися ними досхочу.

Неодмінно заготовляли «чорничник» - усю наземну частину з ягодами, інколи з корінцями. Його в’язали у пучечки і сушили на горищі чи в іншому добре провітрюваному приміщенні. Відвар з «чорничника» лікує шлункові захворювання. Аналогічно заготовляли «суничник», який корисний при погіршенні зору. Ним промивали очі і вживали внутрішньо.

Народні прикмети:

-У цей день сонце палить – скоро поспіє кріп.

-Прокіп любить заготовляти кріп.

-Зранку хмарно, вдень спекотно – ввечері може бути гроза, і то затяжна.

-Прийшли жнива – прийшла білих грибів пора.

-Перепілка перестала співати –жито дозріло.

Тарас ЛЕХМАН

5 липня, за церковним календарем, вшановуємо преподобного Атанасія Атоського, просвітителя, батька впорядкованого чернечого життя у монастирі на горі Атос. Помер 1003 року.

Вважали, що після цього дня вже не варто косити сіно, а тільки забирати його, складеного у копиці (стіжки) і привозити з далеких луків додому. З косовицею господарі мали впоратися завчасно. Сіно косять, сушать і складають у копиці відразу після Трійці. Адже пізніше, у липні, на піку літа трава «горить» під палючим сонцем, пересихає, стебла стають цупкими, твердими. Таке сіно не кожна корова (особливо вибаглива) схоче їсти. Тоді і косовиця марна. Доведеться очікувати на отаву, хоч вона «мала для сіна приправа».

Народні прикмети:

-Несошена трава пересохла – сіна не варто збирати.

-Перестояна трава – голод для корови.

-Висохли ранкові роси – перекидай сіна покоси.

-Покоси люцерни перекидають тільки з ранковими росами; так само складають у копиці.

-Перестигла трава – не буде молока.

Тарас ЛЕХМАН

-Липень сонцем припіка, бо ідуть жнива.

-Липень любить спеку.

-Влітку хліб збирати, а взимку паляниці на печі їсти.

-У липні багато ягід чорниці – на сухий серпень.

-Буде голод і стане несамовито, коли перед жнивами почорніло жито.

-Не сподівайся на добрий хліб, коли жито чорне.

-Деркач деркоче серед незжатих хлібів – на дощ.

-У липні під час жнив дощ не випав тепер, то випаде в четвер.

-Небо хмариться, а люди працюють.

-Жито дозріло – селянину не до сна діло.

-Липень кличе до жнив, а вересень кличе до лопати, бо час картоплю копати.

-Ліс вкрився туманом – пішли білі гриби.

-Липень – місяць вогняний, бо і в затінку спекотно.

-Годі шукати прохолоди у липні.

-У липні вода з водойм випаровується.

-Липень – на потіху, а людям не до сміху. (Важка праця чекає у полі).

-У спеку духмяний запах меду з вуликів – дощу не буде.

-Липень за серпом і косою плаче.

-Без серпа і коси липня не буває.

Зібрав Тарас ЛЕХМАН