8 вересня – Різдво Пресвятої Богородиці (у народі – Друга Пречиста, Осенини) – одне з дванадцятьох найважливіших свят церковного календаря. Воно є початком усіх свят, променем надії для людства, що сповіщає про прихід великого світла для світу – Ісуса Христа.

Спостерігали, що у цей день любить падати дощ. Кажуть: «Це не що інше, як сльози Божої Матері». Вона плаче за нас грішних. Люди відвернулися від неї, не моляться, не вшановують.

За народними традиціями, в Україні з цього дня засилали старостів. Весілля справляли після Покрови. Щоб дочекатися їх, дівчина вмивалася до сходу сонця джерельною водою.

Після Служби Божої у церкві ходили один до одного в гості. Господарі щедро накривали столи.

До Різдва Пресвятої Богородиці бажано було зібрати весь урожай городини і дякувати за нього Пречистій.

Пасічники остаточно втеплювали на зиму бджолині вулики, а власники овець вдруге проводили їх стрижку.

Це свято вважалося і днем Рожениць. Жінки, у яких не було дітей, справляли обіди і запрошували до себе гостей. Біля церкви вони частували старців, калік, дітей-сиріт, просили молитися, щоб Богородиця дарувала немовлятко.

У народі кажуть:

-Прийшла Друга Пречиста – на дереві чисто; прийде Покрова – на дереві стане голо.

-Друга Пречиста – картопля чиста.

-Прийшла Друга Пречиста – принесла старостів нечиста.

-Перша Пречиста (Успіння Божої Матері) жито засіває, а Друга Пречиста дощем поливає.

-Якщо на Різдво Пресвятої Богородиці погода сонячна, то осінь буде тепла і ясна, без рясних дощів.

-Якщо цього дня небо похмуре, то далі осінь буде холодною, дощовою.

Тарас ЛЕХМАН

5 вересня – день вшанування преподобного Захарія (Захарії ), пророка, батька Івана Хрестителя, та його дружини Єлисавети. В українському народі цього достойника називали Захаром Знахарем.

Народні зцілителі – знахарі вважали і вважають, що з дня Захара час заготовляти коріння лікарських рослин – живокосту, цикорію, вересу, аїру, алтеї, беладонни, валеріани, дудника лісового, любистку, лопуха великого, солодки голої, суниць лісових...

Вірили, що Захар Знахар особисто благословляє ці корінці і вони набувають неабиякої цілющої сили.

Корінці викопували спозаранку до сходу сонця, допоки треті півні не заспівали, бо тоді, мовляв, вони втратять свою лікувальну здатність. (Звісно, у таке вірити марно).

Заготовляти корінці йшли у білому вбранні, що демонструвало чистоту, добрі помисли та наміри знахарів, прагнення допомогти людям, а не нашкодити їм. (Лікарі також одягають білі халати!). Згодом заготовлені корінці окроплювали свяченою водою або освячували у церкві.

Народні прикмети:

-Сухий день на Захара і далі віщує суху осінь; мокрий – далі осінь буде дощовою.

-Увечері багато комарів – тепло ще протримається.

-Зима буде мокрою, якщо на Захара дощовий день.

Тарас ЛЕХМАН

-Білка рано на грибах хазяйнує (заготовляє запаси) – на ранню зиму.

-Землю вкривають вересневі тумани – йди за грибами.

-Після – густих вересневих туманів добре ростуть гриби.

-Де багато мухоморів – там мало їстивних грибів.

-Вересневий світанок у тумані, але теплий, тоді вечір буде прохолодний.

-У вересні городину збирають, а в жовтні дозбирують.

-Багато гнилих горіхів і картоплі – осінь буде гнилою.

-Осінь тоді золота, коли хліба багато (вдосталь на столі).

-Сухий вересень грибів у кошик не покладе (не принесе).

-Влітку було мало дощів – восени буде мало грибів.

-Де один гриб, там і другий шукай. (Насамперед ідеться про білі гриби).

-Білі гриби люблять пару (ростуть попарно).

-Якщо після сухого літа у вересні ще випали рясні дощі, тоді у жовтні ще виростуть опеньки.

-Вересень морозом ще не дошкуляє, але холодом повіває.

-У вересні пізно відлітають ластівки у вирій – осінь ще потішить теплом. (Інколи їх називають «запізнілими ластівками).

-У вересні осінь приходить і дощі приносить.

-Вересневі дощі – перший плач осені.

-Вересень розпочався з молодого місяця, але без дощу – найближчими днями опадів не буде.

-Місяць човником пливе і небо у зорях – на погоду.

-Багато гнилої капусти – зима буде з відлигами.

-Вересень і літо забере, і тепла не додасть.

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

1 вересня – свято Симеона (Семена) Стовпника. А ще цей день позначений в церковному календарі, як «Начало Індикта», тобто Початок Нового церковного року. Таке рішення прийняли отці Першого Вселенського Собору в Нікеї 325 року. Але офіційно Східна Церква почала відзначати свято аж у VIII столітті. На його честь відправляють церковну Службу Божу.

Після Літургії священик читає уривок з Євангелія про початок служіння Ісуса Христа після його хрещення Іваном Хрестителем. Згідно церковних переказів, ці події мали місце під час свята жнив, який святкували у стародавньому Ізраїлі. А відзначалося воно у перший день вересня. Тому цілком зрозуміло, чому Церква зробила цей день Новоліттям.

Давніше вважалося, що у Новоліття бажано не виконувати будь-яку важку фізичну працю, окрім нагальних потреб. Новоліття слід зустрічати у мирі та злагоді, не псувати стосунків з рідними, близькими, друзями. Краще уникати крайнощів, бути спокійним та врівноваженим. Порадійте за діточок, які перший раз у перший клас ідуть до школи, за «новоспечених» студетів. Тільки б добре вчилися!..

Звідки походить назва «Індикт»?..

У часи пізньої Римської імперії за імператора Діоклетіана видавалися едикти щодо вимоги проведення оцінки зельних маєтків і збору податків. Відомості про перші з них датовані 300-ми роками нашої ери. В одному з церковних календарів міститься слово «Індикт», що в перекладі з латини означає «проголошення» або «податок». З часом «Індикт» став означати 15-річний період між проведенням таких оцінок та їх першим днем.

За давньою українською традицією, до свята Семена (Початку Нового церковного року) потрібно було сплатити всі борги, розрахуватися за найману працю з женцями чи то грішми, чи то зерном, снопами...

Тарас ЛЕХМАН