13 жовтня – свято мученика Карпа і його побратимів, які загинули за Христову віру 250 року.
Карпа у народі називають Осіннім Мокрієм. Вважали (бо ретельно спостерігали), що він здатний створювати у погоді різкі переміни: від сухої до тривалої мокрої. Кажуть: «Якщо на Карпа розпочався дощ, то він буде падати мінімум тиждень». Зрештою, середина осені здебільшого характеризується проливними дощами (інколи з мокрим снігом),роскислими дорогами, які перетворюються на суцільну багнюку.
Колись свято Карпа мало цікаву особливість. До цього дня українську чумаки (а чумакували вони з XV до середини XIX століття) намагалися повернутися з Криму додому. У Крим возили хліб (зерно), овочі, ремісничі вироби.., а звідти рибу, сіль, інколи рис, родзинки, навіть вартісні ткані килими кримських татар і турків. Річ у тім, що чумаки ревно берегли своїх волів, дбали про них і не хотіли, щоб вони тягли важкі вози заболоченими дорогами. Тому на торги вирушали влітку за стійкої сухої погоди. Якщо торг був вдалим, все обійшлося без прикрих пригод – нападів грабіжників, захворювань людей і тварин, смерті чумака, якого мали поховати за всіма християнськими обрядами, шукаючи найближчу церкву зі священиком, то поверталися вони й раніше.
І таке. Враховуючи релігійні традиції українського народу, чумакам вельми кортіло повернутися додому до свята Покрови, ікона якої є оберегом козацтва. Адже здебільшого саме колишні воїни-козаки та їхні нащадки поповнювали ряди чумаків.