Останні новини

 

- Серпень — місяць зорепаду. Зорі з неба падають, а за ними літо спадає. Зорі горять, і літо за ними згоріло.

- У другій половині серпня не мрій про літо, тільки про «бабине».

- Чим раніше у серпні жовтіє листя - тим раніше прийде зима і буде вона тривалою.

- Кущі і дерева зелені - на пізню зиму.

- Вродило багато слив - буде мало картоплі (і навпаки).

- Серпнева прохолода - вересневе тепло.

- Серпневий спекотний день змінився холодною ніччю (настало відносно різке похолодання) - на ймовірний дощ наступного дня.

- Сонце виходить стовпом - до спеки.

- Сичі вночі кричать - на дощ.

- Птахи літні відлітають - з ними відходить літо.

- Птахи відлетіли - літо закінчилося.

- Павуки працюють - погода міняється.

- Гуси ховають дзьоби під крила і підгортають лапи - до похолодання.

- Серпень любить дві погоди: то тепло, то холод.

- У серпні гроза була вдень, а після неї не похолодало - вночі знову чекай грози.

- Доріжки в лісі вкрилися пліснявою - буде багато грибів.

- Сироїжки з'явилися раніше білих грибів - у лісі з кошиком нічого робити.

- Дощів багато - буде багато грибів.

- Дощ із сильним вітром швидко перейде.

- Місяць має серп чіткий і чистий - чекай доброї погоди.

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

 

 

 

15 серпня - у церквах східного обряду згадують про перенесення мощів первомученика Степана (Стефана), архідиякона, з безлюдного місця до церкви Сіону в Єрусалимі (415 рік).

Він першим після розп'яття Ісуса Христа потерпів від поган та іудеїв за сповідування і поширення Христової Віри, був закаменований (живцем закиданий камінням). Це сталося 35 року. Про Святого Степана згадує в Апостольських Діях євангеліст Лука.

У цей день селяни починали косити отаву, що відростає на місце скошеної трави. Тому у народі  його називають Степан-сіновал. Кажуть:

- Отава - не сіно, але до сіна приправа.

- Який Степан - такий вересень.

- На Степана дощ - вересень буде з дощами; сухо - на золотий вересень.

- На Степана багато павутиння - на ранню осінь.

- На Степана вітряно - до зими з заметілями.

Тарас ЛЕХМАН

 

 

В українському народі свято Маковія (Маковея), що припадає на 14 серпня, - одне з найпоетичніших і вельми шанованих. З прийняттям і поширенням християнства в Україні-Русі цьому сприяла біблійна розповідь про сімох братів Маккавеїв та їхню матір Соломію (Саламею). Брати з благословення матері віддали своє життя за рідну віру в Єдиного Бога і рідну землю. Особливо ця історія була поширена в часи козаччини.

Зі свята Маковія починається Успенський піст (Спасівка), який триває до 28 серпня і за строгістю прирівнюється до Великого посту. (Незначний виняток - свято Преображення Господнього, 19 серпня).

Попри церковний календар, у народі цей день називають Першим Спасом, Медовим Спасом, Спасом на воді. Цьому є причини...

Неодмінні атрибути свята! Після Богослужіння у церквах святять мед, букети-маковійки (у них обов'язково має бути сім головок маку), які, як оберіг, зберігають протягом року. Опісля священик навідується на запрошення до господарів, на подвір'ї яких є криниці, окроплює їх. Та, насамперед, окроплює свяченою водою громадські криниці, нерукотворні джерела чистої води у лісі, на полі, у лузі...

У народі кажуть:

- На Маковія перша зустріч осені.

- З Першого Спаса і роса хороша.

- На Моковія вже холодні роси.

- Перший Спас - перший засів; ори під озимину, сій жито.

- Який Маковій - таке Успіння (28 серпня).

Тарас ЛЕХМАН

 

 

9 серпня вшановують великомученика і зцілителя Святого Пантелеймона.

З цього дня починається передосінній збір лікарських рослин. Окремо збирають рослини й для лікування свійських тварин.

Знахарі називають Святого Пантелеймона своїм небесним покровителем, який обов'язково допоможе їм і тим, хто потребує допомоги у лікуванні. Професійні медики теж вважають Пантелеймона своїм патроном. В кабінеті не одного лікаря побачиш ікону святого. Звертаються до нього у молитвах і хворі, і лікарі.

Знайомий хірург якось зізнався мені:

- Коли я маю робити планову операцію, то рано-вранці йду до церкви на Богослужіння, після якого ще неодмінно читаю молитву до Святого Пантелеймона. Взагалі, без молитви до нього не переступаю поріг операційної. Адже у нас, хірургів, часто трапляються непередбачувані, нагальні випадки, коли негайно потрібно брати до рук скальпель...

Господарі у свято Пантелеймона починали звозити з полів копи зжатого хліба.

За народними спостереженнями, на Пантелеймона достигають перші ягоди ожини.

Тарас ЛЕХМАН

 

 

Коровай — обрядовий хліб, поширений серед багатьох слов'янських народів. Але для української обрядової традиції він мав і має особливе значення.

У давньоруській літературі нерідко зустрічаються згадки про цю ритуальну «язичницьку» страву, яка спочатку навіть засуджувалася церквою. Аж важко повірити у таке! Однак висока престижність короваю як обрядового хліба сприяла стійкості цього елемента культури і зміцнення його символічного статусу.

Коровай неодмінно пекли молодятам на весілля, потім по шматку з нього давали всім гостям. Він символізував добробут для новоствореної сім'ї і її щедрість. Хлібом-сіллю або короваєм зустрічали поважних гостей, делегації з-за кордону.

Та найперший коровай пекли у серпні на обжинки, коли завершили жнива. Він неодмінно мав бути з борошна нового врожаю.

Колись завершення жнив ставало подією для всього села, Святом Врожаю. Окрім того, що кожна господиня пекла коровай для своєї сім'ї, пекли ще й великий «колективний» коровай. Ним частувалися всі жниварі і ті, хто хоч якось долучався до жнив - водії, працівники елеватора...

Спекти такий коровай бралися найвправніші, найдосвідченіші господині. Його так і називали - перший коровай, веселий коровай... Веселий, бо всі раділи завершенню жнив і новому хлібу на столі, зерну у коморі. Прикрашали його, як і весільний коровай - гільцем, квітами, довкола обплітали барвінковим вінком.

Коли господині вмивали руки після випічки такого короваю, то цю воду виливали під плодові дерева, щоб добре родили.

 

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.