Останні новини
09 листопада 2024
04 листопада 2024

 

13 жовтня – свято мученика Карпа і його побратимів, які загинули за Христову віру 250 року.

Карпа у народі називають Осіннім Мокрієм. Вважали (бо ретельно спостерігали), що він здатний створювати у погоді різкі переміни: від сухої до тривалої мокрої. Кажуть: «Якщо на Карпа розпочався дощ, то він буде падати мінімум тиждень». Зрештою, середина осені здебільшого характеризується проливними дощами (інколи з мокрим снігом),роскислими дорогами, які перетворюються на суцільну багнюку.

Колись свято Карпа мало цікаву особливість. До цього дня українську чумаки (а чумакували вони з XV до середини XIX століття) намагалися повернутися з Криму додому. У Крим возили хліб (зерно), овочі, ремісничі вироби.., а звідти рибу, сіль, інколи рис, родзинки, навіть вартісні ткані килими кримських татар і турків. Річ у тім, що чумаки ревно берегли своїх волів, дбали про них і не хотіли, щоб вони тягли важкі вози заболоченими дорогами. Тому на торги вирушали влітку за стійкої сухої погоди. Якщо торг був вдалим, все обійшлося без прикрих пригод – нападів грабіжників, захворювань людей і тварин, смерті чумака, якого мали поховати за всіма християнськими обрядами, шукаючи найближчу церкву зі священиком, то поверталися вони й раніше.

І таке. Враховуючи релігійні традиції українського народу, чумакам вельми кортіло повернутися додому до свята Покрови, ікона якої є оберегом козацтва. Адже здебільшого саме колишні воїни-козаки та їхні нащадки поповнювали ряди чумаків.

 

 

9 жовтня вшановуємо Святого Якова Алфеєвого, апостола. Це свято не належить до визначних, великих у церковному календарі, але є доволі знаковим у народному календарі українців.

Вважається, що цього дня завмирає вся рослинність, не розвиваються у землі коренеплоди сільськогосподарських культур, бо вони вже дозріли, так само коріння лікарських рослин. Тому знахарі намагалися заготовити лікарське коріння (зокрема, живокосту, гравілату міського, оману, алтеї лікарської, лопуха, валеріани...) ще до Якова.З дарів Природи готували цілющі настоянки та відвари.

У народі кажуть:

-Яків – ніякий: вже не осінь, а ще не зима.

-На Якова поода часто ніякова (перемінна).

-Яків пошле або град, або снігову крупу.

-На Якова снігова крупа – вже осінь не та...

-На Якова осінь снігом ще не вмиється і в білий жупан не причепуриться.

-Між Покровою і Яковом відносно стійка тепла погода (як для тієї пори) – зима ще не скоро ступить на поріг.

Тарас ЛЕХМАН

 

 

8 жовтня – свято Трифона і Пелагії.

Про цей день у народі кажуть: «Трифон шубу чинить для зайця, а Пелагія шиє йому рукавички». Звісно, висловлювання образне. Заєць у таку пору ще не змінює сіру шубу на білу. Але у приказці є й доля істини. Адже кожному з нас уже потрібно подбати про зимовий одяг: чи починити старий,чи придбати новий. Щоправда, цієї пори у багатьох лісових звірят хутро стає більш густим, пухнастим, що надійно захищатиме їх взимку від морозів. Природа сама подбає про них...

З народних спостережень:

-Після Трифона і Пелагії все хлодніє.

-На Трифона і Пелагії сильний вітер і політує сніг – зима буде із завірюхами.

-Перший сніг не є надійним, сталим і досконалим. Трифон снігу намете, а Пелагія розмете.

Тарас ЛЕХМАН

 

 

7 жовтня вшановуть святих мучеників Сергія і Вакха. Вони належали до перших християн. А за українським православним календарем ще й поминають Сергія Послушного, ченця Києво-Печерського монастиря, який жив у ХІІІ столітті.

З цього дня вже чекали зими, утеплювали стіни хат сніпками кукурудзи чи соломою.

У народі кажуть:

-Якщо на Сергія земля вкриється сніжком, то через місяць бути справжній зимі.

-Холодить північний вітер – зима буде холодною.

-На Сергія зима почнеться, то не відступить до березня.

-З дня Сергія доречно сікти на иму капусту.

-Зірки високо і світять темно – до дощу або мокрого снігу (снігу з дощем).

-Прибули снігурі – чекай снігопадів.

-Миші до хати (комори – чекай похолодань.

-Допоки ростуть опеньки – сніг не випаде.

-Припинилися гриби – снігу жди.

Тарас ЛЕХМАН

 

 

5 жовтня вшановуємо святу мученицю Харитину, яка за сповідування Христової віри загинула від рук язичників у ІІІ столітті.

Колись з цього дня у полотників починали стукати човники ткацьких верстатів. І так тривало протягом усіх довгих осінньо-зимових вечорів. З роботою мали впоратися до весни, коли вже необхідно було починати польові роботи.

Ткати полотно з льону,коноплі (а до цього з сировини виготовляли прядиво, волокна, нитки) – ремесло, яке поширилося всією Україною. Безперечно, не кожна жінка опановувала ним, але вправну майстриню (а то й кілька) можна було знайти ледь не в кожному селі. Тому інші зверталися до них за послугами, надавали власну сировину (робили це заздалегідь), платили за роботу. Попри традиційність,часто кожна знатна майстриня застосовувала власну техніку тканн та орнаменти. Таке полотно особливо високо цінувалося.

У народі кажуть:

-На Харитини у ткалі іменини.

-На Харитини виткали перші полотнини.

-На Харитини хоч зимазаглядає увікно, але в хаті тепло.

До Харитини мали заготовити дрова на всю зиму. Також спалювали у печі стебла кукурудзи, хмиззя, надлишки соломи.

Прогностичні прикмети:

-На Харитини на луках ще зелена трава – корова ще дасть молока.

-На Харитини паморозь – невдовз чекай стійких морозів.

-Лебеді «сумують» на плесах, мало плавають – перед похолоданнями.

-Сойка активно літає, робить запаси жолудів – перед настанням зими.

-Рано опадають з дуба жолуді – на ранню зиму; довго тримаються на дереві – на тривалу осінь.

Тарас ЛЕХМАН

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.