Останні новини



У лютому — на початку березня (залежно від “рухомого” свята Великодня) завершувалися традиційні “хатні” вечорниці. Молодь востаннє збиралася у господі у неділю на Запусти, за день перед початком Великого посту, який завжди настає у понеділок.
Наостанок парубки і дівчата щиро дякували господарям хати за те, що вони дозволили проводити у ній вечорниці, бажали здоров'я, щедро дарували гостинці. Домовлялися й про те, щоб наступної зими господарі дозволили у цій хаті проводити вечорниці, забавлятися.
Далі починалася так звана «вулиця» - вечірні зустрічі молоді «під відкритим небом», але без гучних розваг, веселих співів. Утім, їй завжди було про що поспілкуватися, погомоніти. Щоправда, такі зустрічі траплялися уже не часто і тривали недовго. Молоді люди у селах були зайняті іншими клопотами- весняними польовими роботами: оранка, сівба, висаджування городніх культур, догляд за садом тощо. А це потребувало чималих зусиль, відтак - відпочинку.
Зимові вечорниці вважалися вдалими для тих парубків і дівчат, які знайшли собі пару. Отже, не тільки осінь - пора весіль. Справляли їх і взимку після Різдвяних святок. Останній термін - тиждень перед Великим постом. Ні, то доведеться ще трохи попарубкувати чи подівувати.
Тим парубкам, які не знайшли собі «половинку», на Запусти чіпляли до ного колодку - поліно, прибране кольоровими стрічками. Ніхто з парубків не хотів, щоб над ним так кепкували, але традиція є традиція...
Після Великого посту масові вечірні зустрічі молоді на вулиці починалися у Великодні свята, «стартували» літні вечорниці. (Хоча також траплялися перерви під час сінокосу, жнив).
І так до пізньої осені, коли молодь знову збиралася в хаті, і так з року в рік...
Тарас ЛЕХМАН



15 лютого християни східного обряду святкують Стрітення Господнього. Язичницькі назви свята, які збереглися дотепер, - Громниця, Зимобор, Зустрічне... За народними повір'ями, цього дня зима зустрічається з весною. Вони запекло сперечаються за своє панування у природі.
Посвячену на Стрітення у церквах свічку називали саме Громницею, Громничкою. Її завжди виставляли перед образами. Запалювали, коли хтось важко занедужав, розпочалася гроза (рясні дощі) з блискавицями та громом. Ставили її і біля померлого.
На Стрітення також освячували воду, яка після цього вважалася цілющою,чудодійною. Нею кропили вулики, щоб добре роїлися бджоли, давали пити худобі (власне, додавали часточку свяченої води до відра з джерельною водою, а потім напували корів, коней, птиць...).
У цей день ворожили на врожай. Кожен господар виставляв на ніч мисочку з зерном. Ставив посеред двору. Якщо зранку виявляв на зерні росу, то це віщувало добрий врожай хліба. Не було роси - погана ознака.
Народні прикмети та спостереження:
- На Стрітення ведмідь прокидається - весну чує, а перевертається у барлозі на інший бік - весна забариться.
- Про скорий прихід весни може сповістити приліт граків.
- Не буде з літа потіхи, якщо на Стрітення капає зі стріхи.
- Тепло на Стрітення - весна буде теплою, але літо дощове.
- Півень на Стрітення води з калюжі нап'ється - зима ще буде довгою.
- Сонце на літо, а зима на мороз повертаються на Стрітення.
- Сніг на Стрітення через дорогу мете - весна буде пізня і холодна.
- Сніг ранком на Стрітення - буде врожай ранніх хлібів; опівдні - середніх; сніг надвечір - пізніх.


11 лютого - свято Перенесення мощей з Риму до Антіохії Преподобного Ігнатія Богоносця. Він загинув мученицькою смертю за Христову Віру у II столітті. У народі з цим днем пов'язують  такі прикмети:
- Якщо у лютому на Ігнатія Богоносця (його ще вшановують 2 січня, у день мученицької смерті достойника) міцні морози, то на Власа (24 лютого) буде відлига. І навпаки.
- Ігнатій переносить погоду з зими на весну (літо).
- Хмари нечасті - буде ясно, але холодно.
- Стовп над місяцем - до сильного морозу.
- У ніч на Ігнатія зірки «падають» з неба - до снігу; мерехтять - настануть похолодання аж до Стрітення.
- Відлуння чути далеко (особливо у лісі) - морози полютішають.
- Якщо на Ігнатія погода нестійка, мінлива, то на Трьох Святих (наступного дня, 12 лютого) Василій замете, Григорій розмете, а Іван розтопить..
Свято Перенесення мощей Ігнатія Богоносця знаменувало ще й    підготовку до дня Трьох Святителів - Отців Церкви. Адже потрібно вшанувати іменинників - Василів, Григоріїв, Іванів, Василин, Іванок.., привітати їх, запросити гостей чи піти у гості з подарунками.
У багатьох містах і селах готувалися до храмових свят. В Україні чимало церков збудовано та освячено на честь Василія Великого, Григорія Богослова, Івана Золотоустого, або ж Трьох Святителів.



Кожен селянин з нетерпінням чекав приходу весни, аби братися до праці на рідній землі, забезпечити собі і своїй сім'ї харчовий статок на весь рік, а надлишки зерна, овочів, фруктів ще й продати, щоб «жива копійчина» була у кишені.
6 лютого у церковне свято Ксенії Римлянки (за народним календарем - Оксани, Дороти, Доротеї) завбачали погоду на прийдешню весну, прогнозували майбутній врожай хліба, городини, садовини.
З народних прикмет та приказок:
- Питає Оксана: «Де ти, весно?..».
- Оксана скаже, якою весна буде...
- Оксана-Дорота - сніги і болота.
- Яка Оксана - така весна.
- Оксана гожа і погожа - весна буде красна.
- Дощова Оксана (або з мокрим снігом) - весна і літо будуть негожі.
- Добра погода на Оксани обіцяє добрий врожай хліба.
- Завірюха на Оксани замітає корм для худоби.
Вважалося, що від Оксани половину хліба (запасів зерна для мелення, борошна) вже спожито; лише половину часу озиме зерно пролежало у землі (до проростання). Тому після Оксани-Напівхлібниці декому доводилося заощаджувати борошно на випічку хліба. Тим паче, а хто знає, хто відає: яким буде наступний врожай?..
Україна багата кліматичними зонами й етнографічними регіонами, відтак - і за фенологічними та прогностичними спостереженнями. Тому не дивуйтеся, коли Напівхлібником називають день Тимотея (4 лютого), або день Ксенофонта (8 лютого). Та всім хочеться хліба і до хліба...

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.