Останні новини
28 березня 2024
25 березня 2024

ВОВКУЛАКИ

Найбільшою містичною силою наділяються ті істоти, які причетні до культу померлих. В українській міфології такими вважаються вовкулаки, упирі, заложні мерці.

Вовкулаки — це перевертні, які можуть бути вночі вовками, а вдень людьми. Надзвичайні, напівфантастичні істоти, які поділяються на вроджених та зачарованих (обернених). Вродженим вовкулаком ставала людина, яка народилася під “збігом” повних планет. Вірили також, що вагітна жінка, коли побачить вовка, то в неї народиться дитина-вовкулак. Зачарованими ж вовкулаками стають хлопці, які випили “дурман-зілля”, а також ті, яких обертають на вовків чаклуни й відьми. Для цього достатньо забути Бога та за вказівкою відьми тричі перекинутися через устромлений у землю ніж. Таке перевтілення відьма може здійснити й без згоди людини.

На відміну від зачарованих вовкулак, які перебувають у вовчій подобі по кілька років, уроджені вовкулаки живуть у сім'ї, як звичайні люди, й лише в певний час, найчастіше вночі, перевтілюються на вовків, об'єднуються з їхніми зграями та винищують худобу. Існують різні засоби повернути зачарованому вовкулаці людську подобу: стягнути з нього шкуру, провести через хомут, зірвати мотузку, що висить у нього на шиї, тощо.

Вони, за повір'ями, роблять дуже багато шкоди: переводять худобу по селах, розкрадають добро, іноді переводять людей. Вовкулаки дуже злопам'ятні. Скажімо, якщо ви образили свого сусіда, а він виявився перевертнем, то добра не чекайте — обов'язково заподіє якоїсь шкоди, наприклад, може налякати дитину.

Позбутися статусу перевертня неможливо. Ним людина народжується або стає назавжди. Навіть добрі хлопці, які були гарними хазяїнами, під впливом чар стають лютими хижаками.

Захист від цієї напасті лише один, проте дуже дієвий — це молитва до Господа. Особливо опікується такими питаннями Святий Юрій, який захистить вас і ваше господарство від злих сил. Ідучи до лісу, особливо вночі, треба покласти в кишеню шматочок свяченої свічки, пучечок свяченої солі або окраєць великодньої паски.

УПИРІ

Упир — це страшний чоловік, який допомагає відьмам у їхніх нечистих справах. Таким його уявляє українська міфологія.

Сила упирів набагато більша, ніж у відьом, і шкоди вони завдають значно більше. Вони — найдавніше уособлення зловорожих сил; покійник, що виходить з могили, аби поступово висмоктати з людини кров. Із ним можна зустрітися при повному місяці, особливо в час рівнодення. У деяких розповідях говориться, що упирі — це душі нечестивих, які померли наглою смертю, а потім уселилися у чисту християнську душу. Іноді побутує думка, що той, хто став упирем, спочатку продав душу чорту.

Упирі страшенно бояться хреста й часнику.

Незважаючи на те, що упиря дуже важко розпізнати, бо вони набувають подоби звичайних людей, у народі іноді несправедливо називають упирями похмурих, невеселих і злих людей, які цураються веселих компаній і масових гулянь, удень сидять удома, бо бояться світла Божого, а свої чорні справи роблять уночі.

Упир може з'являтися в різній подобі (собаки, кота, хлопчика), ходити пішки або їздити верхи на коні. Він має дві душі, одна з яких не покидає тіла й після смерті. Вважається, що упирі бувають народжені та роблені. Перші народжуються з хвостиком. Робленим упирем стає людина, на яку навіяно дух нечистої сили. Розпізнати упиря можна за шістьма пальцями на руках і ногах, а після його смерті — за напрочуд свіжим яскраво-червоним обличчям.

Побутує й повір'я, згідно з яким, крім мертвого упиря, в кожному селі є й живий, який захищає громаду від мертвого.

Щоб знешкодити упиря, слід у його могилу кинути жменьку свяченого маку, закопати осикового кілка, а інколи пробити ним потилицю покійника...

ЗМІЙ

Змій — популярний персонаж української демонології і фольклору, у якому злилися язичницькі, християнські та середньовічні фантастичні мотиви. Змію притаманне зловороже ставлення до людей — він зваблює дівчат, жінок, убиває чоловіків, спалює оселі тощо. Як представник нечистої сили, Змій може перевтілюватись. Наприклад, ударившись об землю, він набуває вигляду молодого привабливого парубка. Звичайно цей демонологічний персонаж нагадує куль соломи, з якого сиплються іскри. Проте, може виглядати і як людина, тільки з кількома головами. Має він і крила, які знімає, ідучи між люди.

Заманюючи дівчат, Змій підкидає на дорогу шовкову хустку, перстень чи запаску. Котра з дівчат підніме якусь річ і принесе додому, до тієї й ходитиме він ночами у вигляді парубка. Аби позбутися Змія, слід віднести знайдену річ назад. Полює Змій і за людськими душами, підмовляючи людей записати їх йому за викуп.

ДОЛЯ

Доля — фантастично-поетичний образ, який у повір'ях українців ототожнюється із щастям. Найчастіше Доля змальовується в образі жінки, панича, незнайомця тощо. Щаслива Доля — приємна на вигляд, чепурна, а лиха — заспана, запухла й неохайна.

За народною уявою, кожна людина має свою Долю, яка фатально визначає її вік, добробут тощо. Під якою планетою та в яку годину народилася людина — така її Доля. Подекуди Доля сприймається не як божество,а як двійник людини. У народних оповіданнях Доля багатої та щасливої людини з'являється на її ниві та дбає про добре ведення всіх господарських справ. Доля ж убогої людини найчастіше байдикує, гойдається на верболозі або ж спить. Отже, за своєї вродженості та невідворотності Доля все ж залежить від характеру та здібностей людини: щоб зажити успіхів, вони мусить знайти свою Долю.

Оповіді християнського забарвлення стверджують, що Доля дається людині від Бога й уникнути її неможливо. Вважається, що щасливу Долю слід приймати з вдячністю, а не з гордістю, бо інакше втратиш її.

У давнину вірили, що довідатися про Долю можна, підслухавши розмови “віщих” птахів — ворона, сови. Разом із тим і тепер вдаються до послуг різних ворожбитів, мольфарів. А чинити так — великий гріх!

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.