Церковне свято Віднайдення і поклоніння оковам (веригам) Святого апостола Петра (29 січня) не належить до найвеличніших, але воно є доволі знаковим у народному календарі українців, і називають його — днем Петра Вериги. (Таке панібратство зі святими у народних традиціях звичне, але за цим — жодної зневаги).

Саме з цього дня селяни, особливо мешканці лісових зон, починали заготівлю деревини для будівництва житла, спорудження господарських приміщень, здійснювали “просіку лісів” - очищення ділянок, які згодом ставали орними площами. Хмиз, дрібну непромислову деревину брали на дрова, а попелом підживляли грунт.

Вважалося, що о цій порі дерево ще міцно спить, до весни — далеко, тому не чує болю, коли його рубають... Отаке шанобливе ставлення наших предків до природи, всього живого!

Але тут водночас прихований цілком прагматичний інтерес. Відомо, що заготовлений у цей період лісоматеріал особливо цінний: його майже не точить шашіль, не вражають грибкові хвороби, менше псується (не порохнявіє), надійно тримає тепло. За повір'ями, будівля, зведена з такої деревини, є “чистою”, у неї не влучить блискавка. Дай, Боже, щоб так було!..

З днем Петра Вериги, пов'язували закінчення зими. У народі кажуть:

- На Петра Вериги розбиваються криги.

- Якщо на Петра Вериги вночі місяць обгорнувся хмарами — чекай вітру.

- На Петра Вериги гуси і качки розсілися на снігу, махають крилами, вдають, що плавають по воді — бути відлизі.

- Розкаркалося гайвороння — невдовзі збереться метелиця.

- Пес перекочується на снігу — потепліє (і то — неодмінно!).

- Мороз на Петра Вериги віщує літню спеку, принаймні, у липні.

- З дня Петра Вериги чекай відлиги.

Підготував Тарас ЛЕХМАН.