У пасічників існує свій строгий календар. Наприклад, на початку другої половини серпня вони востаннє у році брали з вуликів мед. Та, насамперед, ревізували вулики, визначали, скільки меду взяти собі, а скільки залишити бджолам на зиму. Вилучали пусті вощини, об’єднували малочисельні сім’ї.

Вулики починали готувати до зими, утеплювати їх, а бджіл підгодовувати цукровим сиропом, коли ті до похолодань не встигнуть додатково запастися медом.

Існувала між пасічниками братчина, зокрема, вони ділилися один з одним роями, якщо у когось з пасічників бджоли вимерли, безкорисливо допомагали у догляді за пасікою.

Свіжим медом частували сусідів, убогих, дітей-сиріт… Частину грошей від реалізації солодкого продукту віддавали у церковну казну. Так годилося! Бджола – Божа комаха. Таким чином власники пасік дякували Богу і бджолам за медозбір. З воску виготовляли свічки і дарували їх храму.

Тепер чимало пасічників в Україні «за так!» віддають частину меду нашим бійцям на передову, приносять його для поранених захисників у військові госпіталі, лікарні. Є пасічники, які безпосередньо самі активно займаються волонтерством.

У народі про мед кажуть:

- Хочеш меду – гляди бджіл!

- Твоїми устами та й мед лизати…

- Не проси ведмедя мед стерегти.

- Хто їсть мед, той здоров’я має!

- Бочку меду ложка дьогтю зіпсує.

- Солодкий мед, та не про нас…

- Медовий пряник за склом.

- З медом і життя солодке.

- На Маковія є мед і мак, то хай буде так!

- Липа цвіте – мед у вулики пливе.

- Серпень – медовий місяць.

- Аби мед, а мухи налізуть.

- Де квітка, то там і мед.

- Їж мед, але бережись (стережись) жала.

- З медом можна і язика проковтнути.

- Був мед, та гості пропили.

- Давай, жінко, перцю, а я медом закушу…

Тарас ЛЕХМАН