Де тільки не зустрінеш кущ ліщини. Росте у листяних і мішаних лісах, у парках, в садах, на галявинах, сонячних кручах. Цвіте у березні-квітні, а сповна листям вкривається у другій половині квітня (за холодної погоди – у травні).

Колись у народному календарі українців ліщині був присвячений окремий день – свято Івана Ліствичника (12 квітня). Християнському світові відомий його духовний твір під назвою «Ліствиця», за що автор і був прозваний Ліствичником.

Поважають ліщину і за її горіхи, і за лікувальні властивості листя, кори (насамперед молодої), корінців. Їх широко застосовують у народній медицині. З ліщини, як і з верби, виготовляли кошики, плоти, граблі, вудилища… Господарі, у кого цей кущ ріс на подвір’ї, у садку, біля криниці, завжди окроплювали його свяченою водою.

За розпуском ліщини і дозріванням горіхів прогнозували погоду і планували сільськогосподарські роботи.

У народі кажуть:

- Рано розпустилася ліщина – на раннє літо.

- Багато горіхів на ліщині – зима буде холодною, але для білки не голодною, а наступна весна – ранньою, з ранніми польовими роботами.

- Ліщина – не калина, та користі багато.

- Чим раніше розпускається ліщина, чим раніш кущ вкрився листям – тим раніше сади городину.

- Сіяти моркву, мак і петрушку потрібно тільки після того, як зацвіла ліщина.

- Вкрилася листом ліщина – невдовзі заспіває соловейко.

- Зозуля закує тільки після розпуску ліщини.

Тарас ЛЕХМАН