В останню декаду травня все частіше й частіше чути жаб’ячі концерти, особливо вечірньої пори. Звісно, це не співи соловейків, тому від таких виступів земноводних насолоди не отримаєш, але вони важливі для фенологічного календаря, адже свідчать про перехід весни до літа.

Усе ж люди спостерігали за жабами, бо ті, виявляється, добрі синоптики.

Народні прикмети:

-Жаби увечері довго квакають – до погоди.

-Жаби вдень квакають – до дощу; дуже голосно – буде вітер; мовчать – перед похолоданням: ховаються у затінках чи плавають по воді (не хочуть вистрибувати на берег) – буде сильна спека.

-Багато жаб на вологих стежках – буде дощ.

-Жаби скачуть на берег і вдень, а риби вискакують з води (вертять сальто над водою) – до негоди.

-Жаби квакають у дощ – дощ посилиться; мовчать  - невдовзі припиниться.

-Жаби дружно і голосно квакають – огірків наквакають…

З жабою пов’язано багато повір’їв та заборон. Наприклад:

-Заборонялося брати до рук жак жабу, бо тіло вкриється бородавками. (Цим, насамперед, лякали дітей).

-Хто не постить у п’ятницю, того жаба задушить уві сні.

-Щоб повірити брехуну, йому радили проковтнути жабу.

«Чорні» знахарі-чаклуни через нашіптування привертали жабою увагу парубка до дівчини (але не навпаки). Цих «магів» у народі називали відьмами, відьмачками, а жабу – приворотнем, привороткою. Займатися такими дійствами могли тільки жінки.

Чимало марновір’я побутувало…

Використовували жабу і з прагматичною метою. Хоч це жорстоко звучить, але вбиту, «затхлу» бідолаху клали у пастку для ловлі раків, а запечену на відкритому вогні чіпляли на гачок, як наживку для сома…

Безперечно, жаба не викликає у когось особливої симпатії. Однак і вона корисна у природі! Зокрема, поїдає личинки багатьох комах-шкідників, полює і на самих комах.

Тарас ЛЕХМАН