6 травня – церковне свято славного великомученика, переможця і чудотворця Юрія, або ж Юрія Побідоносця.

У народній традиції українців свято Юра (так його іменують) насамперед пов’язане зі скотарством, пастушими обрядами. У цей день вперше після зими вигонили корів на пасовиська. Мешканці Карпат проводжали на полонини вівчарів з отарами овечок. Навіть більшість народних прикмет свята Юрія, спостережень за погодою і змінами у природі пов’язані з тваринництвом, хоча й не позбавлені аграрного змісту:

-Юрієва роса краща від вівса.

-Юрієва роса – живильна: вона і землю, і трави, і злаки живить.

-Юрієва роса очі лікує. Тому, хто мав захворювання очей, рано-вранці на Юрія неодмінно вмивав очі його росою.

-Якщо на Юрія ворона сховається в озимих посівах – буде добрий врожай хліба.

-Якщо на Юра баюра, то буде добрий сінокіс. Дощ на Юра, то і віл трави наїсться, і корова напасеться.

-Бажано тільки після Юра садити картоплю.

-На Юра холодно, то червень може бути теплим.

З-поміж іншого, Святого Юрія вважають покровителем скотарства, опікуном свійських (домашніх) тварин і лісових звірят.

За народними повір’ями, апокрифічними легендами, у дикій природі Святий Юрій має право розподіляти серед звірів кому й на кого полювати (вовкові – на оленя, лисиці – на зайця…) і скільки можна вполювати. Хто візьме надмірно, того покарає. Так само чинить з мисливцями, навіть ховає від них звірів і птахів, щоб ті повернулися з полювання з порожніми руками…

Тарас ЛЕХМАН