(Наші традиції)

В основу народних передбачень погоди покладені багатовікові спостереження за природою. Цим, насамперед, займалися землероби. Досвід навчив їх використовувати видозміни у житті рослин. А ці видозміни спричинені тим, що сума оптимальних температур досягає такого рівня, коли фізіологічні функції дикорослих рослин, а також окремих садових, сприяє тому чи іншому їх розвитку. Вони якраз і співпадають з умовами для посіву, росту культурних злаків, коренеплодів, овочів. Так і виник народний аграрний календар. Ефективний він тим, що пристосований до будь-якого кліматичного регіону, а не до конкретного дня. Хоча церковним календарем наші предки також не нехтували. Отож:

-«Пробилися» на світ білий перші проліски – можна орати ниву.

-Зацвіла осика – пора моркву сіяти.

-Вкрилася цвітом черемха – треба саджати картоплю.

-З’явилися перші листочки на березі – кидай овес у землю.

-Із пшеницею краще зачекати до появи листя на дубі, а гречку сій, коли травиця сили набереться.

-Верба вкрилася молодим листям і земля доволі волога – можна сіяти ячмінь.

Тарас ЛЕХМАН