Дохристиянські звичаї та обряди, які дійшли до нашого часу, присутні й у святкуванні Великодня, Воскресіння Господнього. І саме вони неабияк свідчать про самобутність українського народу та його неповторну культуру.
У передвеликодній четвер, згодом названим у народі Чистим, проводилися різноманітні обрядові дійства, які були покликані відвести від оселі, родини смерть та лиху годину, принести очищення. Вважалося, що саме в Чистий четвер до сходу сонця ворони носять своїх пташенят до ріки купатися. Тому у давнину українці традиційно намагалися скупати власних дітей раніше воронячих, щоб ті здоровими були. Ні, до водойми не носили, а купали у ночвах. Таки само до сходу сонця прибирали стодоли «на користь домашнім тваринам».
В язичництві ці та інші обрядові дійства пов'язувалися з приходом весни, який ототожнювався з оновленням Природи, сподіваннями на багатий майбутній врожай, приплід домашньої худоби і птиці.
Цікавим був обряд приготування великодньої солі. Він також проводився виключно у Чистий четвер. Грудочку солі загортали у лляну ганчірку і садили у піч. Коли ганчірка згоріла, господині збирали «палену» сіль і зберігали її до Великодня. У свято Воскресіння Христового, після освячення пасхальних страв, цю сіль, яка неодмінно мала бути у великодньому кошику, насипали на хліб і ставили на покуть біля ікон. Вона вважалася помічною від багатьох недуг, своєрідним оберегом.
Страсна п'ятниця в українській обрядовості також має цікаві особливості. Наприклад, у цей день магічними замовляннями, «заклинали» ранкові морози, щоб вони не нашкодили городині. Як і годиться, за давніми міркуваннями, у п'ятницю жінки не шили, не вишивали, не пряли... Усі люди (і старі, і малі) строго постили.
Та справжню містерію давніх народних звичаїв можна спостерігати на сам Великдень. Тут дохристиянські гуляння, ритуальні танці, гаївки та веснянки, язичницькі замовляння... Але все вже з вкрапленням християнських традицій Великодня...
Окрема розмова - писанкарство, символіку орнаментів, якими послуговувалися наші предки і ми тепер послуговуємося для розпису великодніх яєць. І знову ж, орнаменти на писанках походять з дохристиянських часів. Практично в усіх розписах було присутнє зображення сонця. Досить часто на писанках оживали чудернацькі птахи, загадкові тварини, невідомі рослини...
Поєднання автентичних слов'янських символів із привнесеними християнськими складають справжню скарбницю української народної культури. У ній гармонійно поєдналися, здавалося б, непоєднувані речі: культ поклоніння явищам Природи з вірою у Христове Воскресіння.
Тарас ЛЕХМАН