Напоїти спраглого, нагодувати голодного, пустити на нічліг подорожнього, допомогти хворому... Це — одні з найважливіших, концептуальних засад Нового Заповіту (християнства). Загалом, ми їх можемо назвати словом - милосердя. І ця категорія християнської моралі має втілюватися не на словах, а в конкретних вчинках.

Допомагати нужденним можна індивідуально, можна гуртом, не шукати для цього якоїсь особливої нагоди, не очікувати на винагороду. Вона буде від Бога. Погодьтесь, що не завжди так робимо тепер, не завжди так було у минулому. Нема сенсу шукати виправдань! Однак не забуваймо про давні добрі народні традиції, які тісно пов'язані з християнською мораллю.

З огляду на сказане, варто звернути увагу на поминальну Переддмитрову суботу (перша субота перед святом Димитрія, якого вшановуємо 8 листопада). Її ще називають «Великою заупокійною суботою», «Задушною». У цей день у храмах відправляють Богослужіння, молебні за померлими.

На відправу, зазвичай, ішли всією сім'єю, родиною. Кожен ніс зі собою заздалегідь приготовлені пиріжки, калачі, смаколики (солодке печиво)... Після церковної відправи їх роздавали бідним, убогим, калікам, безхатченкам, потерпілим від стихійного лиха (повені, пожежі), дітям-сиротам, які збиралися біля церкви. Інколи перепадала їм копійчина. Запросити когось із них на поминальний обід до своєї оселі вважалося святим обов'язком. Особливу шану мали побожні старці, жінки-прочани, які регулярно відвідували святі місця. Їх неодмінно просили помолитися за померлих під час прощі.

На деяких парафіях для зубожілих людей після Богослужіння влаштовували на церковному подвір'ї чи біля цвинтаря колективні поминальні обіди. Готували їх усією громадою, кожен приносив те, що міг.

Вважалося, що у Переддмитрову суботу душі померлих присутні серед живих, дізнаються, чи пам'ятають їх, належно пошановують, поминають молитвою, обідом, і як живі ставляться до ближнього свого...

Тарас ЛЕХМАН