15 лютого християни східного обряду святкують Стрітення Господнього. Язичницькі назви свята, які збереглися дотепер, - Громниця, Зимобор, Зустрічне... За народними повір'ями, цього дня зима зустрічається з весною. Вони запекло сперечаються за своє панування у природі.
Посвячену на Стрітення у церквах свічку називали саме Громницею, Громничкою. Її завжди виставляли перед образами. Запалювали, коли хтось важко занедужав, розпочалася гроза (рясні дощі) з блискавицями та громом. Ставили її і біля померлого.
На Стрітення також освячували воду, яка після цього вважалася цілющою,чудодійною. Нею кропили вулики, щоб добре роїлися бджоли, давали пити худобі (власне, додавали часточку свяченої води до відра з джерельною водою, а потім напували корів, коней, птиць...).
У цей день ворожили на врожай. Кожен господар виставляв на ніч мисочку з зерном. Ставив посеред двору. Якщо зранку виявляв на зерні росу, то це віщувало добрий врожай хліба. Не було роси - погана ознака.
Народні прикмети та спостереження:
- На Стрітення ведмідь прокидається - весну чує, а перевертається у барлозі на інший бік - весна забариться.
- Про скорий прихід весни може сповістити приліт граків.
- Не буде з літа потіхи, якщо на Стрітення капає зі стріхи.
- Тепло на Стрітення - весна буде теплою, але літо дощове.
- Півень на Стрітення води з калюжі нап'ється - зима ще буде довгою.
- Сонце на літо, а зима на мороз повертаються на Стрітення.
- Сніг на Стрітення через дорогу мете - весна буде пізня і холодна.
- Сніг ранком на Стрітення - буде врожай ранніх хлібів; опівдні - середніх; сніг надвечір - пізніх.