12 червня, за східним церковним календарем, вшановуємо Святого Ісаака Далматського — оборонця Христової віри, який різко виступив проти єретиків-аріян, за що, з наказу правителів-віровідступників, його не раз піддавали жорстоким тортурам, однак не змогли зломити твердості духу Правдивця (так його величає Церква).

Ісаак брав участь у II Вселенському Соборі, що відбувся у Царгороді 381 року. Заснував свою чернечу обитель (монастир), де зібралися ревні послідовники правдивої Христової віри, а не ті, що спотворювали вчення Ісуса Христа. Помер у глибокій старості 386 року, призначивши наступником свого учня Далмата, від імені якого став спочатку називатися монастир, а потім чернеча спільнота (згромадження), яке тепер діє в багатьох країнах світу.

Це свято, за церковним календарем, не належить до найвеличніших. Але про цей день у народному побуті колись добре пам'ятали, бо, виявляється:

- На Ісаака останній день, коли можна садити боби.

- Посадиш біб на Ісаака - буде міцний стручок і добрий плід.

- Преподобний Ісаака посадить біб - буде мати добрий плід (з голоду не помреш).

- На Ісаака - бобовий день.

- Наївся трохи бобу - будеш ситий цілу добу!

- З молодого бобу смачний і ситний борщ.

- Якщо маєш біб, то піст тобі - не піст.

- Біб проросте - харч принесе.

Траплялося, що бобові культури не раз заміняли людям хліб. Тому казали: «Біб - другий хліб!». Картоплі тоді ще не вирощували масово...