29 листопада — свято апостола і євангеліста Матея (Матвія).

У Галичині з цього дня вже починали підготовку до «зимових святок», насамперед до грудневих зимових свят, які передували різдвяним. Білили хати,прали рушники, чистили килими, на ярмарках купували обнови (одяг), кололи поросят, готувалися до зустрічі гостей. Адже грудень багатий на іменини та храмові празники. Особливо старалися Романи, Платони, Марії (хто народився на Введення, 4 грудня), Катерини, Андрії, Варвари, Сави, Миколи, Анни... І хоч розпочався Різдвяний (Пилипівський піст), інколи дозволяли собі певні «розкоші»  у харчуванні, розвагах.Робили це насамперед іменинники.

На столі могли бути запечена гуска, індик, курочка... Тим паче, що зимової пори кури погано несуться, тож не тримали їх «з надлишком», аби заощадити корми. Частували гостей чим могли. Не таємниця, що українці - народ гостинний!

Господарі запримітили:

- На Матвія завмирає вся рослинність, навіть кімнатні квіти не ростуть, засинають на зиму.

- На Матвія вся надія: якщо нема морозу, не випав сніг, то зима трохи забариться. Водночас: без снігу погано для озимини.

- На Матвія віють буйні вітри - на Миколи (19 грудня) бути хуртовинам.

- На Матвія зима пітніє, а земля пріє...